Справа № 166/724/24 Провадження №11-кп/802/620/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
14 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12024030570000037 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
В провадженні Любешівського районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030570000037, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125, ч.3 ст.152 КК України.
Під час судового розгляду прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , так як ризики, визначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжних заходів, не відпали, а продовжують існувати.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 05 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що прокурором доведено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, оскільки наведені в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною. Вказує на те, що зазначені в клопотанні сторони обвинувачення ризики ґрунтуються виключно на припущеннях. Посилається на те, що жодним чином не обґрунтовано, чому стосовно ОСОБА_8 не можливо застосувати менш суворий запобіжний захід, такий як цілодобовий арешт. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю, визначити розмір застави.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу і застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги і просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», передбачено, що запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Згідно положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125, ч.3 ст.152 КК України, в тому числі особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях стверджується: показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні; її допитом, який проведено слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України; висновком експерта від 06.02.2024; протоколом огляду місця події від 04.02.2024; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..
У разі доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Як встановлено судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 ніде не працює, не має офіційного і неофіційного заробітку, раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Судом у повній мірі встановлені підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
При цьому судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, є військовозобов'язаним, ніде не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, яка є особою з інвалідністю, однак обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.162, ч.3 ст.152 КК України, санкція останнього з яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, тобто дане кримінальне правопорушення відповідно до приписів ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
При продовженні ОСОБА_8 строку тримання під вартою судом взято до уваги і конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, тобто зґвалтування неповнолітньої потерпілої, яке було вчинено після незаконного проникнення до житла потерпілої.
Судом першої інстанції в повній мірі враховано показання неповнолітньої потерпілої, яка зазначила, що ОСОБА_8 через коло своїх родичів намагався вплинути на неї та її батьків з метою відкликання ними заяви про зґвалтування.
Судовий розгляд даного кримінального провадження на даний час триває.
Беручи до уваги викладену сукупність обставин, апеляційний суд вважає, що заявлені прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 ризики продовжують існувати.
З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.183 КПК України доводи апеляційної скарги про можливість визначення в даному кримінальному провадженні розміру застави ОСОБА_8 не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, який вчинено із застосуванням насильства, а тому не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою, місцевий суд врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і положення ст.199 КПК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , вік та стан його здоров'я, відсутність медичного документального підтвердження неможливості його утримання в умовах слідчого ізолятора, обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, з урахування особи неповнолітньої потерпілої, зважаючи на те, що обвинувачений через інших осіб намагається впливати на потерпілу з метою зміни її викривальних показань щодо нього та відкликання заяви, поданої до правоохоронних органів, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: