Справа № 761/33480/25
Провадження № 1-кс/761/21781/2025
12 серпня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, скаргу адвоката ОСОБА_3 про забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_4 щодо надання спеціалізованої медичної допомоги останньому в умовах перебування під вартою.
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва передано скаргу адвоката ОСОБА_3 про забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_4 щодо надання спеціалізованої медичної допомоги останньому в умовах перебування під вартою, в порядку ст. 206 КПК України.
В своїй скарзі адвокат просить слідчого суддю зобов'язати начальника ЦОЗ ДКВС України забезпечити додержання прав ОСОБА_4 , який утримується під вартою, а саме надати спеціалізовану медичну допомогу останньому в умовах перебування під вартою.
В судовому засіданні адвокат підтримав доводи та вимоги своєї скарги, яку просив задовольнити з підстав наведених у скарзі.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Стаття 49 Конституції України визначає, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_4 , який утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор» потребує медичної допомоги, у зв'язку з проблемами із здоров'ям.
Європейський суд з прав людини в справі «Логвиненко проти України» визначив, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див. рішення у справах «Похлєбін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пункт 62, від 20 травня 2010 року, та «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, з подальшими посиланнями), а у випадку, коли це викликано медичним станом,- регулярність і систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою ефективного лікування захворювань ув'язненої особи або запобігання їхньому ускладненню (див., inter alia, рішення у справах «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має бути належною та відповідати тому рівню допомоги, яку державні органи зобов'язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному затриманому має гарантуватись лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див. рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine)
З огляду на викладене, слідчий суддя з метою додержання прав підозрюваного ОСОБА_4 , вважає необхідним зобов'язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор», негайно забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу, в частині забезпечення медичного обстеження останнього, та за необхідності лікування згідно призначень лікаря.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 206, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб ЦОЗ ДКВС України, негайно забезпечити додержання права ОСОБА_4 на належну медичну допомогу, в частині забезпечення спеціалізованої медичної допомоги останньому, та за необхідності лікування у спеціалізованому медичному закладі згідно лікарського висновку.
Копію ухвали направити для виконання до ЦОЗ ДКВС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: