Справа №591/1893/23
Провадження №2/760/7207/25
«14» серпня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві вказував, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н 23.12.2008 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» «Тарифи», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. 23.12.2008 року Відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці Відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковий кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговуваних картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50000.00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 13.02.2023 року має заборгованість - 51430.35 грн., яка складається з наступного: 42086.18 грн. - заборгованість за кредитом; 9344.17 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість за комісією; 0.00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2023 року, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» заборгованість за кредитним договором 51 430 грн. 35 коп. та судовий збір в розмірі 2 684 грн.00 коп.
19 серпня 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Чугунова М.В., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд зазначеної справи, оскільки судові повістки про виклик до суду не були вручені за місцем її реєстрації та проживання. В зв'язку з цим відповідачка була позбавлена можливості надати пояснення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема про відсутність заборгованості за кредитним договором, оскільки вона його не укладала. а також недоведеності позовних вимог. Посилаючись на вказане, просила скасувати заочне рішення у зазначеній справі та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року вказане заочне рішення скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
06 січня 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва за ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
22 січня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 23 січня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві вказував, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечують проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно - процесуального законодавства.
Судом встановлено, що 23 грудня 2008 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а. с. 15 - 16).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач станом на 31 травня 2015 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 14 496 грн. 54 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 14 088 грн. 89 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 407 грн. 65 коп. (а.с. 3 - 5).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач станом на 30 червня 2019 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 49 392 грн. 90 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47 740 грн. 23 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1 652 грн. 67 коп. (а.с. 6 - 9).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданим позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач станом на 13 лютого 2023 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 430 грн. 35 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42 086 грн. 18 коп. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 9 344 грн. 17 коп. (а.с. 10 - 12).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 грудня 2008 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000 грн.
Відповідно до довідки про надані кредитні картки ОСОБА_1 отримала наступні кредитні картки: Карта Універсальна, № НОМЕР_1 , дата відкриття - 10.12.2008 року, термін дії до 12/12; Карта Універсальна, № НОМЕР_2 , дата відкриття - 21.02.2012 року, термін дії до 10/15; Карта Універсальна, № НОМЕР_3 , дата відкриття - 28.01.2013 року, термін дії до 05/16; Карта Універсальна, № НОМЕР_4 , дата відкриття - 23.05.2016 року, термін дії до 05/20; Карта Універсальна, № НОМЕР_4 , дата відкриття - 23.05.2016 року, термін дії до 05/20; ; Карта Універсальна GOLD, № НОМЕР_5 , дата відкриття - 22.12.2018 року, термін дії до 10/22 (а.с. 14).
Крім того, банком також було надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 13), виписку по картковому рахунку в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 10 грудня 2008 року по 15 лютого 2023 року (а.с. 36 - 43), витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 17 - 26), статут АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 31 - 32).
З наданої до суду виписки за кредитним договором б/н вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахунок за надані послуги та товари, здійснювала перекази та платежі.
Так, доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі №910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним та допустимим доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами.
Наведене також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18) та від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий банком розрахунок є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з випискою по рахунку відповідача свідчить про отримання останньою кредитних коштів. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності заборгованості.
Отже, надані позивачем виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості суд вважає належними та допустимими доказами по справі.
Вказані докази свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а підписання заяви відповідачем підтверджує укладення між нею і банком договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З наявної у справі виписки з карткового рахунку, вбачається, що відповідач користувалася грошима, а отже отримала кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за договором, дана інформація відображена в графі «сума погашення за наданим кредитом».
Таким чином, виконання до певного часу відповідачем своїх зобов'язань за кредитом свідчить про обізнаність та згоду відповідача з умовами та правилами кредитування.
Стороною відповідача не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.
Згідно з частинами 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76 - 79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів на спростування викладених в позовній заяві та письмових матеріалах обставин, відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у загальному розмірі 51 430 грн. 35 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 42 086 грн. 18 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 9 344 грн. 17 коп.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №PROM6B3OCX від 16 лютого 2023 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 35).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 95, 141, 263 - 265, 268, 273, 274, 352 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 51 430 грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя І. О. Тесленко