СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12068/24
пр. № 2/759/479/25
17 квітня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва, в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Титикало Р.С. заявила позов про стягнення з ОСОБА_2 48 870 гривень, в т.ч. ПДВ (20%): 8 145 гривень на відшкодування майнової шкоди, та 6000,00 грн. на покриття витрат з оцінки шкоди.
19.06.2024 р. позивачем було подано заяву щодо уточнення прізвища відповідача у реєстраційній картці та заяву про уточнення позовних вимог, якими просить відповідачем у справі вважати особу на ім'я « ОСОБА_2 ».
Ухвалою судді від 14.06.2024 р. за вказаним позовом відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти заявлених позовних, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність, оскільки акт про залиття є неналежним доказом на підтвердження викладених позивачами у позові обставин. Відповідач звертає увагу на той факт, що в акт складений за відсутності зацікавлених осіб від винної сторони на думку членів комісії сторони, в акті не зазначені причини залиття та перелік пошкоджених внаслідок залиття речей. Також у відзиві зазначається, що залиття квартири позивача трапилось не з вини відповідача.
Судом встановлено наступне.
Згідно з Договором купівлі-продажу квартири від 01 листопада 1999 року, зареєстрованого в реєстрі за номером №24-1168 ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 55 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09.04.2024 року було складено Акт про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), комісією у складі: провідного інженера виконавця послуг Барабаш А.В. голови комісії, майстра технічної дільниці ОСОБА_3 , майстра ремонтної дільниці ОСОБА_4 , представників ЖЕД 8-9 організація, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання.
Комісією при обстеженні квартири заявника ОСОБА_1 від 09.04.2024 року виявлено: кухня - підвісна стеля з гіпсокартону, на якій спостерігаються руді плями, відшарування основи гіпсокартону загальною площею S-1,5 кв.м. та відшарування штукатурки стін загальною площею до S=2,0 кв.м.
Причиною залиття, як це вказано в акті, стало пошкодження (руйнування через корозію) каналізаційної труби, яка йде з кухні до основного стояка каналізації в квартирі АДРЕСА_2 даного будинку. На момент обстеження пошкодження внутрішньобудинкових інженерних мереж не виявлено.
Відповідачем не заперечується, що він є власником квартири АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що акт підписаний повноважними особами комісії, з зазначенням посад підписантів, ними зафіксовано факт залиття, вказано причини такого залиття, надано характеристику завданих пошкоджень, а також встановлено, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося з вини мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_4 , і є належним та допустимим доказом.
Та обставина, що відповідачі не підписали даний акт, не свідчить про недостовірність вказаного акта комісії, адже відповідач жодними належними та допустимими доказами не спростував своєї вини та факт залиття квартири позивача внаслідок пошкодження (руйнування через корозію) каналізаційної труби, яка йде з кухні до основного стояка каналізації квартири АДРЕСА_3 .
У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15 зазначено, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.
Відповідач посилається на ст. 24 ЖК України, якою передбачено, що експлуатацією державного і громадського житлового фонду займаються житлово-експлуатаційні організації.
Відповідач зазначає, що утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 р. №150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд». Ремонт каналізаційних стояків відноситься до цього Переліку (п. 1.2.6.16). Відтак заміна частини каналізаційної труби, яка була пошкоджена корозією, відноситься до внутрішньобудинкових інженерних мереж, технічне обслуговування та ремонт яких покладено на власника будинку (ЖЕД № 8-9 КП «ККОЖФ Святошинського району м. Києва»).
Судом встановлено, що причиною затоплення є пошкодження (руйнування через корозію) каналізаційної труби, яка йде з кухні до основного стояка каналізації в квартирі відповідача. На момент обстеження пошкодження внутрішньобудинкових інженерних мереж не виявлено. Це підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 09.04.2024 р.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначених у цьому Акті відомостей відповідачем не надано.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №344/3303/16-ц обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
За таких обставин, посилання відповідача на ті обставини, що пошкоджена каналізаційна труба відноситься до внутрішньобудинкових інженерних мереж суд відхиляє.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками, цією нормою, визначено в тому числі втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За нормою статті 319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Системний аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави для висновку, що вина заподіювача шкоди у деліктних зобов'язаннях презюмується, а відтак саме відповідач, якщо він заперечує проти позову, повинен довести відсутність вини у завданні шкоди.
Належних та допустимих доказів, що вказували б на відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди, Відповідачем не заявлено.
За таких обставин та вимог закону, суд знаходить доведеним, що саме внаслідок винних дій (бездіяльності) відповідача причинені пошкодження квартири позивача, а відповідно і заподіяні збитки.
15.05.2024 року ФОП ОСОБА_5 з залученням експерта Малого Олексія Вікторовича (свідоцтво № 1494 від 29.04.2011 року та № 1871 від 28.04.2017 року, видане на підставі рішення ЦЕКК при МЮУ) було проведено будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до Висновку експерта Малого Олексія Вікторовича результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.05.2024 року №1800/05-2024, оглядом на місці, що відбувся з розривом в часі з дати складання вищевказаного акту, було виявлено, що ознаки залиття у вигляді плям розповсюдилися по стелі на площу, більшу за 1,5 кв.м., а також на верхні частину оздоблення стін. За результатами візуально-інструментального обстеження об'єкту дослідження, а саме: квартири АДРЕСА_5 експертом зафіксовано ряд дефектів у шарах оздоблення стін, стель тощо.
Так, виявлено дефекти на стелі площею 13,1 м. кв. та стін площею 14,3 кв.м.
У зв'язку з чим, згідно з Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.05.2024 року №1800/05-2024, розмір матеріальної шкоди завданої залиттям квартири АДРЕСА_5 , згідно наданих на дослідження матеріалів та результатів проведеного дослідження, в діючих цінах на дату проведення дослідження становить: 48 870 (сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят) гривень, в т.ч. ПДВ (20%): 8 145 (вісім тисяч сто сорок п'ять) гривень.
Даний розмір збитків, визнається судом таким, що є відповідним виявленим пошкодженням, реальним, тобто такий, що заснований на реальних цінах на матеріали, роботи, послуги необхідні для відновлювального ремонту.
Витрати Позивача на проведення будівельно-технічної експертизи становили 6 000,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1800/05-2024 від 15.05.2024 р.
Згідно з положеннями статей 12, 76-82 ЦПК України, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Відповідно до ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Статею 102 ЦК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Жодних доказів, які б дали підстави поставити під сумнів Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 15.05.2024 року №1800/05-2024, суду не надано, а тому суд вважає його належним, допустимим та достовірним доказом розміру завданої позивачу майнової шкоди та покладає в обґрунтування свого рішення.
Відповідно до вимог ст. 151 Житлового кодексу РСР України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Положеннями ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так, відповідно до вимог статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Що стосується витрат позивача з оцінки завданої шкоди то вони знайшли своє підтвердження платіжними документами, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.
За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню повністю у сумі 63 015,00 грн.
За такого рішення, судові витрати у справі, що складаються із судового збору, суд покладає на відповідача, відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.
Доказів, що дали б суду підстави для стягнення витрат на правову допомогу, суду не надано.
Заходи забезпечення позову судом не вживались.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) майнову шкоду в сумі 63 015 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 1 211 грн. 20 коп., а всього стягнути 64 226 (шістдесят чотири тисячи двісті двадцять шість) грн 20 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Суддя Сенько М.Ф.