Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/11511/22
14 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі колегії суддів
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
та його захисника адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
встановила:
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкий, його місце проживання є тимчасовим, він не має постійного місця роботи, а тому розуміючи невідворотність покарання намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, впливу на свідків.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 зазначили, що обвинувачення та ризики, про які зазначає прокурор, необгрунтовані, просили врахувати вік, наявність сім'ї, місце проживання в м. Київ, тому у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою.
Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , про які вказує прокурор, є досить високою.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.
Так, ОСОБА_6 одружений, зі слів має двох неповнолітніх дітей, зареєстрований в м.Києві, однак це місце не є його місцем проживання, фактично проживав в Донецькій області, с. Опитне, Бахмутського району, офіційно непрацевлаштовавний, не судимий.
Сторона захисту просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, при цьому суд ураховує, що обвинувачений не має визначеного місця проживання, підтверджуючих документів про це суду не надано, і протилежного стороною захисту не доведено.
Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, тому суд визнає доведеним існування ризику переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, вплив на свідків.
Відповідно 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст. 177, 183, 369 - 372, 395 КПК, колегія суддів
постановила:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 12 жовтня 2025 року включно.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_6 розмір застави не визначати.
Копію ухвали направити у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3