Справа № 758/12217/25
12 серпня 2025 року суддя Подільського районного суду міста Києва Блащук А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
При цьому, позовна заява за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст. ст. 160-161 КАС України.
З урахування вищевикладеної норми, вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 цього Кодексу, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, долучив до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2024 рік складає 1 211,20 грн.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7, у якій зазначено: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Підсумовуючи, Конституційний Суду України зазначив, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 розглядалося питання сплати судового збору у випадку оскарження постанови районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 зазначено «відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону № 3674-VI).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить».
У справі, що розглядається, адміністративне стягнення стосовно позивача було накладено на підставі постанови, винесеної суб'єктом владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не судом (суддею).
Таким чином, позивач помилково вважає, що за подання адміністративного позову з приводу оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляння ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу на необхідність розмежування справ щодо накладення адміністративного стягнення судом та справ з приводу оскарження до суду постанов про накладення адміністративного стягнення.
У справах про накладення адміністративного стягнення підлягають застосуванню Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ставка судового збору визначена п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
Водночас, порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення шляхом подання адміністративного позову визначений нормами КАС України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 грн.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви йому необхідно доплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. та надати суду докази його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та відповідно до ст. 169 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши термін для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання вимог суду позовна заява буде залишена без розгляду та повернута позивачу.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.М. Блащук