печерський районний суд міста києва
Справа № 757/344/23-ц
06 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.,
справа № 757/344/23-ц
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 757/344/23-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа №757/344/23-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
05.08.2025 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/ або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у даній справі, та належать ОСОБА_3 в межах суми позову у розмірі 36 396,20 доларів США, яка фактично була передана судді 06.08.2025 року.
У обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення може утруднити ефективне виконання судового рішення.
У судове засідання сторони відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України не викликались.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Всупереч вищевикладеним правилам процесуального закону заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування припущення останнього про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заявлених в позові вимог. Вказана заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційовані позивачем вид забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Також, позивачем не конкретизовано на які саме грошові кошти відповідача необхідно накласти арешт, та не надано рахунків на яких знаходяться грошові кошти, не вказано у якій банківській установі відкриті рахунки відповідача, крім того, процесуальним законом не передбачено накладення арешту на грошові кошти на рахунках які можливо будуть відкриті відповідачем у майбутньому.
Таким чином, заява задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 13, 149-153, 258-261, 268, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 757/344/23-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О. М. Соколов