14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 480/9707/23
касаційне провадження № К/990/27418/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 (суддя - Глазько С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 №8354439/36235356, яким Товариству відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 №9; зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2022 №9 датою її подання.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ДПС України подала до суду відзив, у якому заперечувала проти задоволення позову.
Управління також подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувало проти задоволення позову, та клопотання про залишення цього позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, Управління наголошувало на тому, що позивач може звернутися до суду з позовом про зобов'язання зареєструвати податкові накладні або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) протягом трьох місяців з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Дата та час, які зазначені у квитанції про доставку рішення про розгляд скарги, що відправляється в електронний кабінет, вважається датою його вручення.
Управління доводило, що Товариство звернулося зі скаргою на рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 №5354439/36235356 до Комісії центрального рівня, яка була надіслана платником в електронній формі засобами електронного зв'язку відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165). Однак, рішенням за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН від 22.03.2023 №28683/36235356/2 скаргу платника було залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9 в ЄРПН залишено без змін.
За результатами розгляду скарги Комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, надіслала позивачу відповідне рішення, що підтверджується квитанцією від 22.03.2023. Проте, позивач звернувся до суду на початку вересня, при граничному терміні можливості звернення до суду 22.06.2023. На думку контролюючого органу, позивачем був пропущений тримісячний строк звернення до суду.
16.10.2023 позивач подав до суду відповідь на відзиви відповідачів, у якій заперечував проти доводів, наведених відповідачами, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Одночасно позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтував тим, що протягом 2022 - 2023 років Україна вцілому і Сумська область, зокрема, зазнали найбільш масштабних ракетних атак, внаслідок яких критичного ураження зазнала енергетична система усієї держави. Довготривалі систематичні вимкнення електроенергії у поєднанні із частини повітряними тривогами прямо і негативно вплинули на швидкість роботи спеціалістів Товариства щодо опрацювання та підготовки документів. Керівник Товариства, а також інші фахівці (юрист, бухгалтер та інші) в умовах віддаленої та розрізненої роботи потребували більшого часу для підготовки та подання до суду позовної заяви. Викладене також підтверджується повідомленням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2023 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву Товариства залишив без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання обґрунтованого клопотання із наведенням обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
На виконання вимог цієї ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій Товариство вказало, що обставини, на які позивач посилається як на підставі поновлення процесуального строку, є єдиними дійсними причинами, які зумовили звернення до суду із пропуском строку. Позивач наголошує, що об'єктивно не воєнний стан сам по собі, а вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв'язку зі збройною агресією проти України, вплинули на можливість нормального ведення суб'єктами господарювання своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024, визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а позовну заяву Товариства повернув позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на положення частин першої, другої, пунктів 2, 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 122 КАС України. Вважає, що судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин обмежені строки звернення до суду, визначені частиною четвертою статті 122 КАС України, оскільки до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частин першої і третьої статті 122 КАС України, абзацу 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням статті 102 ПК України або частини першої статті 121 КАС України, якими передбачено строк на оскарження рішень контролюючого органу в судовому порядку у межах 1095 днів.
Вважаючи такими, що не відповідають завданню адміністративного судочинства та суперечать частинам першої, третьої статті 122 КАС України, абзацу 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України, статті 102 ПК України, частині першій статті 121 КАС України, просить суд касаційної інстанції переглянути висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, від 31.07.2023 у справі №240/7127/23, від 20.02.2024 у справі №260/7315/23 та підтвердити правильність висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №640/46/19, від 14.02.2019 у справі №813/4921/17.
Вважає, що судом безпідставно не враховано і не надано оцінку тому факту, що позивач фактично знаходиться у Сумській області, де з початку повномасштабного вторгнення (24.02.2022) до моменту звернення позивача до суду з цим позовом постійно тривають активні бойові дії, що вплинули на роботу Товариства, можливість збору документів і доказів, своєчасного звернення позивача до суду з цим позовом. Позивач наголошує, що об'єктивно не воєнний стан сам по собі, а вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв'язку зі збройною агресією проти України, вплинули на можливість нормального ведення суб'єктами господарювання своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог. Загальновідомий характер цих обставин скасовує необхідність їх доведення. Іншими засобами доказування підтвердити такі загальновідомі обставини неможливо, оскільки ніхто не фіксує конкретні випадки бомбардувань, тривог чи відключення електроенергії, щоб підтвердити їхній вплив на пропуск строку по конкретному позову. Всі наведені обставини, пов'язані з війною в Україні, мають, так-би мовити кумулятивний характер, тобто трапляються часто і зумовлюють затримку у виконанні всіх, у тому числі невідкладних, справ позивача. В подальшому все це призводить до щоденного накопичення невиконаних, або виконаних з простроченням справ (обов'язків).
Управління у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін. Вважає, що судами правомірно повернуто позивачу позов з підстав пропущення ним строку звернення до суду.
Верховний Суд ухвалою від 10.03.2025 зупинив провадження у справі № 480/9707/23 позовом Товариства до Управління, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 500/2276/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 було прийняте рішення у справі № 500/2276/24, яке набрало законної сили.
Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 поновив касаційне провадження у справі, та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.08.2025.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Спірним питанням у даному випадку є правомірність повернення судом скаржнику позову з підстав не доведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що регулюється положеннями КАС України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
В свою чергу, згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517 зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування іншого рішення контролюючого органу, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань, за умови попереднього використання досудового порядку становить три місяці, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.
Аналогічний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Як установлено судами попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Комісії центрального рівня зі скаргою на рішення Комісії регіонального рівня від 01.03.2023 №5354439/36235356 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 №9.
Рішенням за результатами розгляду скарги від 22.03.2023 №28683/36235356/2 скаргу Товариства було залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 01.03.2023 №5354439/36235356 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.11.2022 № 9 в ЄРПН залишено без змін.
За результатами розгляду скарги Комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 ПК України, у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, надіслала позивачу відповідне рішення, що підтверджується квитанцією від 22.03.2023.
Позивач звернувся до суду з цим позовом засобами поштового зв'язку 30.08.2023.
16.10.2023 позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтував тим, що строк звернення до суду був пропущений з підстав виникнення форс-мажорних обставин, пов'язаних із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та проведенням, зокрема, на території Сумської області воєнних дій.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2023 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву Товариства залишив без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання обґрунтованого клопотання із наведенням обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
На виконання вимог цієї ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку обгрунтував тим, що обставини, на які позивач посилається як на підставі поновлення процесуального строку, є єдиними дійсними причинами, які зумовили звернення до суду із пропуском строку. Позивач наголошує, що об'єктивно не воєнний стан сам по собі, а вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв'язку зі збройною агресією проти України, вплинули на можливість нормального ведення суб'єктами господарювання своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог. Позивач наголошував на тому, що введення на території України воєнного стану, проведення військових дій безпосередньо на території Сумської області, яка зазнала найбільш масштабних ракетних атак, внаслідок яких критичного ушкодження зазнала енергетична система Сумської області і всієї держави, а довготривалі систематичні відімкнення електроенергії у поєднанні із частими повітряними тривогами прямо і негативно вплинули на діяльність Товариства, в наслідок чого була фактично дезорганізована, більшість працівників вимушені були залишити місто і Україну, що вплинуло на діяльність Товариства, опрацювання і підготовку документів.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати наведені у цій заяві причини пропуску процесуального строку поважними і поновити встановлений законом строк звернення до адміністративного суду із цією позовною заявою.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024, визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та позовну заяву Товариства повернув позивачу.
Повертаючи позов, суд керувався першою та другою частинами статті 123 КАС України, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України та дійшов висновку, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновками судів про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом і вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на недослідження судами причин і обставин, на які покликався позивач в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки судами не було здійснено зовнішньої оцінки (кваліфікації) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій Товариства перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У статті 9 КАС України, окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина третя статті 73 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам у даній справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна" задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк