14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 320/15824/23
адміністративне провадження № Зі/990/128/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. у справі № 320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Генеральної прокуратури України (далі - відповідач 2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому позивач просив:
- скасувати окремі положення документа під назвою «Методика визначення ступеня виправлення засудженого» авторства Директора Департаменту публічного права Л. Кравченка «Міністерства юстиції України», що затверджена наказом № 294/5 від 19.01.2023;
- негайно реалізувати Генеральною прокуратурою України функцію накладених на нього статтями № 2, частина 1, пункт 4 «Функції прокуратури» № 26, частина 1, пункт 2 «Нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень по кримінальним справам, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» Закону України «Про прокуратуру» № 1697-7 від 14.10.2014;
- притягнути до кримінальної відповідальності автора методики за статтями 367 частини 2 «Службова недбалість» та 161 частини 1 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, релігійної належності, інвалідності та за іншими ознаками Кримінального кодексу України у редакції 2001 року - шляхом подання Генеральною прокуратурою України відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025, заяву представника Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено. Закрито провадження в адміністративній справі № 320/15824/23 в частині позовних вимог про зобов'язання Офісу Генерального прокурора негайно реалізувати функції, передбачені статтею 26 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання оцінки законності положень Методики визначення ступеня виправлення засудженого та вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності автора цієї Методики шляхом подання відповідної заяви «Про кримінальне правопорушення» до органів Державного бюро розслідувань.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 320/15824/23 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 320/15824/23 повернуто особі, яка її подала.
28.07.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 320/15824/23.
29.07.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи № 320/15824/23.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що 16.11.2023 вступаючи як третя сторона до цієї позовної справи, згідно з нормами закону, ОСОБА_2 дав йому повноцінну довіреність, згідно з якою надав право подавати будь-які документи у цій справі та підписувати їх від його імені. Скаржник зауважив, що він має доступ до підсистеми електронного суду, відповідно до закону, а отже, має можливість надсилати скарги ОСОБА_2 до суду через цю підсистему з гарантією того, що їх отримають. Заявник звертав увагу на те, що і раніше у такий самий спосіб направляв документи в інтересах ОСОБА_2 , не викликаючи жодних нарікань від судів попередніх інстанцій у зв'язку з таким правом, доки справа не потрапила до судді Кашпур Ольги Валеріївни, яка замість розгляду поданої скарги, повернула її, указавши на необхідність підписувати скарги особисто особою, від імені якої її подано, не врахувавши при цьому ту обставину, що скарга була направлена ОСОБА_2 через Буглова О.С. згідно із законною довіреністю, про яку він згадував у своїй скарзі.
Завяник наголосив на тому, що після повернення скарги, вони з ОСОБА_2 переробили її і подали знову до зазначеного суду, як новий та абсолютно інший за конструкцією документ, що повністю, на їх думку, відповідає нормам КАСУ і отримати чергове «маячне» рішення від цієї ж судді, засноване на її висновках далеких від норм законів, якій передано справу на розгляд не є його метою, через що він заявляє відвід «цій особі» від розгляду його скарги, згідно норм закону.
З урахуванням зазначеного, скаржник заявляє відвід судді Кашпур О.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Ухвалою від 12.08.2025 Верховний Суд визнав необґрунтованою подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Кашпур О. В. та передав вказану заяву для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено суддю Єресько Л.О.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , суддя виходить із такого.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об?єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім?ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім?ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об?єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об?єктивності судді у стороннього спостерігача.
У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб?єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об?єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з?ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб?єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При об?єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Суб?єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Мотиви заявника фактично зводяться до незгоди з ухвалами Верховного Суду у справі №320/15824/23 про повернення касаційних скарг.
Тобто, доводи ОСОБА_1 свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Кашпур О.В. або її необ'єктивність під час розгляду справи № 320/15824/23, скаржником у заяві не наведено, а суддею під час розгляду цієї заяви таких підстав не встановлено.
Таким чином, оскільки наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід судді обставини не знайшли свого підтвердження, тому підстав для висновку про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О.В. у справі № 320/15824/23 немає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №320/15824/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року №294/5, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
Л.О. Єресько,
Суддя Верховного Суду