14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 620/7564/24
адміністративне провадження № К/990/46798/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/8132/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.01.2023 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2021 по 18.01.2023 включно у сумі 246 330 гривень 82 копійки.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала про те, що 16 липня 2021 року її було звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Проте у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 06 вересня 2016 року п 16 липня 2021 року не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. У зв'язку із цим позивачкою було направлено заяву до відповідача із проханням провести виплату індексації грошового забезпечення, однак відповідачем не було надано відповіді. Для вирішення спору позивачка звернулася до суду із відповідним позовом. За результатами вирішення вказаного спору, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №620/7524/23 було зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 06 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року. На виконання вказаного судового рішення, 27 квітня 2024 року відповідачем була виплачена сума індексації у розмірі 62177,58 грн. Оскільки позивачка була звільнена 16 липня 2021 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 27 квітня 2024 року, то відповідач затримав розрахунок на 1015 днів, що має наслідком застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку з 17.07.2021 по 18.01.2023; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25000 грн (сума без виключення сум відрахування на податки); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та військова частина НОМЕР_1 звернулися до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
6. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, як убачається із постанови Верховного Суду у справі 620/7564/24, позивачка зверталася до суду за сплатою індексації грошового забезпечення на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 №1708, яка наявна і в матеріалах даної справи, натомість за виплатою середнього заробітку щодо невчасного розрахунку при звільненні позивачка звернулася до суду 27.05.2024. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), а тому застосовано правові наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до суду. Так, представник позивачки зазначає, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №620/7524/23 відповідач 27.04.2024 провів з позивачкою остаточний розрахунок при звільненні, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів. Отже, 27.04.2024 є днем фактичного розрахунку з позивачкою та днем припинення триваючого правопорушення зі сторони відповідача. У свою чергу позивачка, в межах місячного терміну, визначеного частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислювала з 27.04.2024 звернулася до адміністративного суду з цим адміністративним позовом. Відтак, на думку касатора, судом апеляційної інстанції прийнято незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 27 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року.
11. Підставою відкриття касаційного провадження посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
12. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 14 серпня 2025 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
13. За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
17. Приписи пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
18. Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
19. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
20. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
21. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
22. Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.
26. Перевіряючи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду з позовними вимогами про виплату їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сум індексації грошового забезпечення, виплачених позивачці у квітні 2024 року, Верховний Суд зазначає таке.
27. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто строк звернення до суду обмежується місячним строком.
28. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. При цьому, як наголосив Верховний Суд, при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
29. Днем, коли особа дізналася про порушення свого права, - є встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
30. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
31. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №620/7524/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 по 16.07.2021; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2016 по 16.07.2021; в решті позову відмовлено.
32. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 620/7564/23 апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 задоволено частково; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року змінено, виклавши другий та третій абзац її резолютивної частини в такій редакції: "Визнано протиправною бездіяльність протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року."; у іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року залишено без змін.
33. 27.04.2024 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 620/7564/23 на розрахунковий рахунок позивачки була зарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 62 177,58 грн.
34. Із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (щодо сум індексації грошового забезпечення, виплачених у квітні 2024 року) позивачка звернулася до суду 27 травня 2024 року.
35. Отже, ключовим у цьому випадку є визначення моменту, з якого починає обчислюватися строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, коли виплата належних сум була здійснена на підставі судового рішення.
36. Відповідно до статті 116 КЗпП України роботодавець зобов'язаний провести з працівником повний розрахунок у день його звільнення, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку породжує відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, суть якої полягає у компенсації працівникові майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, у формі середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
37. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
38. Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні важливими є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
39. Порушення обов'язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому визначальним є сам факт несвоєчасного виконання обов'язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.
40. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення виплати.
41. Отже, зважаючи на те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 27 квітня 2024 року, вона звернулася до суду 27 травня 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивачка звернулася до суду з такими вимогами в межах місячного строку, встановленого процесуальним законом.
42. З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачка пропустила встановлений строк звернення до суду в наведеними позовними вимогами.
43. Отже, доводи касаційної скарги представника позивачки, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанції.
44. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
45. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
46. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року і направити справу до цього суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати, а справу №620/7564/24 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко