14 серпня 2025 року
м. Київ
справа №420/28178/24
адміністративне провадження №К/990/32395/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №420/28178/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Прем'єра Південь» до Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 30.07.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №420/28178/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, у вересні 2024 року Приватне підприємство «Прем'єра Південь» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 02.07.2021:
-№00089630722, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 999541,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249 885,25 грн;
-№00089620722, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1073069,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 268 267,25 грн;
-№00089640722, яким зменшення розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 6 635,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позов Приватного підприємства «Прем'єра Південь» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі від 02.07.2021 №00089630722, №00089620722, №00089640722. Справа розгляну та в порядку загального позовного провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 залишено без змін.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі на користь Приватного підприємства «Прем'єра Південь» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі залишено без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 залишено без змін.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, первісну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, зазначено про право на повторне подання касаційної скарги, зауважено, що з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення ще не пройшло року, вчинено посилання на судову практику щодо поновлення процесуальних строків.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Податковим органом не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги (майже півтора місяця), не наведено поважних підстав пропуску процесуального строку.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником вказано, підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, вчинено посилання на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів.
Крім того, податковим органом вчиненого посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції не було застосовано висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, не досліджено та не зазначено, як саме допущені скаржником порушення щодо призначення та проведення перевірки вплинули на результати проведеної перевірки. Також податковим органом вчинено покликання на постанови Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, від 01.12.2021 №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №400/1646/20.
Контролюючим органом зазначено про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в чинній на момент спірних взаємовідносин редакції), викладеного у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №420/12859/21.
На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не було дотримано частини 4 статті 9 КАС України, яка зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин справи, що розглядається, а саме взяття до уваги що позивачем вже оскаржувались дані податкові повідомлення-рішення в 2021 році, та постановою Верховного Суду від 19.12.2023 було прийняте рішення на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, тобто визнано правомірними податкові повідомлення-рішення від 02.07.2021 № 00089630722, № 00089620722, № 00089640722. Скаржником зауважено, що порушення податковим органом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не було підставою позову на час першого оскарження податкових повідомлень-рішень (справа №540/4247/21). Тобто, суд не дослідивши всі матеріали справи, маючи можливість витребувати додаткові докази, суд цього не зробив та задовільнив позовні вимоги без з'ясування всіх обставин справи. При цьому судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №725/254/16-а.
Також скаржником зауважено, що позивачем введено суд в оману, а наведені позивачем обставини в заяві про поновлення процесуальних строків для звернення до суду з позовною заявою не є поважними та достатньо обґрунтованими. Відтак скаржником зауважено про зловживання позивачем процесуальними правами.
Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Натомість контролюючим органом не конкретизовано, які саме норми права неправильно застосовано та порушено судами попередніх інстанцій, не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Постанова Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від якої бажає відступити скаржник, не враховувалася судом апеляційної інстанції.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність усталеної практики Верховного Суду, що проведення податковим органом перевірки на підставі Постанови №89, всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок, є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.04.2022 по справі №140/1846/21, від 24.05.2023 по справі №420/10433/22, від 27.07.2023 по справі №380/12782/22, від 27.09.2023 по справі №280/958/22, від 11.10.2023 по справі №520/1832/22, від 12.10.2023 по справі №520/4900/22, від 26.10.2023 по справі №440/7328/22, від 09.11.2023 по справі №160/13134/22, від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 01.03.2022 у справі №640/16093/21, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Зауваження Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі про зловживання позивача процесуальними правами, неправильну оцінку судами доказів у справі носять здебільшого декларативний характер та не конкретизують, які саме норми процесуального права порушено судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводів щодо оскарження додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 за результатами його розгляду касаційна скарга взагалі не містить.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відтак скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонський області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №420/28178/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду