14 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 465/2265/25 пров. № А/857/20207/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року у справі за його позовом до Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
суддя у І інстанції Баран О.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 12 травня 2025 року,
17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 4266014 від 14 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі закрити.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року у справі №465/2265/25 у задоволені вказаного позову ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та прийняте нове про задоволення його позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а доводи позивача проігноровано. Жодних доказів того, що він порушив Правила дорожнього руху відповідачем не надано.
При цьому звертає увагу, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу здійснювалась за допомогою приладу TruCAM, однак такий використовувався інспектором поліції не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, зокрема, статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», оскільки працівник поліції під час вимірювання швидкості руху автомобіля тримав прилад в руках, тоді як вимірювач повинен розміщуватись стаціонарно.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом, постановою серії ЕНА № 4266014 від 14 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеною поліцейським 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Конюховським Л.І., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 06 березня 2025 року о 12 год 06 хв на автодорозі сполученням Львів-Шегині 11 км рухався у населеному пункті с. Зимна Вода зі швидкістю 85 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС008380.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР).
В пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Санкцією частини 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Матеріали справи свідчать, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam ТС008385.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо доводів позивача про те, що відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж визначений статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1, 2 статті 8 Закону України «Про метрологію» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про метрологію» результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Можливість використання виробу «TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008380», виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю свідоцтва Всеукраїнського державно науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП «Укрметртесттандарт» про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №22-01/31900 від 25 вересня 2024 року, яке чинне до 25 вересня 2025 року.
Згідно із Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31900 від 25 вересня 2024 року лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС008380, яким було зафіксовано правопорушення, відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год; +- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Відповідно до копії сертифікату перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UA-TR.001 вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
При цьому слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м.
Зважаючи на викладене, апеляційним судом встановлено, що фіксація вчиненого позивачем правопорушення відбулася у строки дії вказаного Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31900 від 25 вересня 2024 року, лазерним приладом TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС008380, який відповідає технічним характеристикам та зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації.
Як слідує з апеляційної скарги, скаржник з посиланням на положення статті 40 Закону України «Про національну поліцію» вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка має бути розміщена у порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 названого Закону.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, вказаною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі.
При цьому згідно із листом ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 лазерний вимірювач ТruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Окрім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТruСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Таким чином, використання приладу TruCam у ручному режимі не суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», а отже доводи позивача є безпідставними.
Виходячи із наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, та ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4266014 від 14 березня 2025 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано у задоволенні позовних вимог відмовив.
При цьому доводи скаржника, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь з метою уникнення від встановленої законом відповідальності за вчинене правопорушення.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року у справі №465/2265/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 14 серпня 2025 року.