14 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5656/24 пров. № А/857/2642/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Судова-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу ,
суддя у І інстанції Мірінович У.А.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 05 грудня 2024 року,
У вересні 2024 року Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 63096,85 грн, з яких:
із земельного податку з фізичних осіб - 423,10 грн (основний платіж);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 62483,58грн (основний платіж);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 190,17грн (основний платіж).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 500/5656/24, ухваленим у порядку письмового провадження, позовну заяву ГУ ДПС було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що нарахування відповідачу земельного податку з фізичних осіб в сумі 423,74 грн (основний платіж) за 2023 рік здійснено згідно із податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР) від 26.06.2023 №6167912-2410-1909-UA61020150000036935, яке відповідачем не оскаржувалося.
Нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2021 рік здійснено згідно із ППР від 15.11.2023 №0770092-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 31985,20 грн та за 2020 рік на підставі ППР від 15.11.2023 №0770094-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 30498,52грн, які відповідачем не оскаржувалися.
Окрім того, відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік згідно із ППР від 15.11.2023 №0766847-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 73,45 грн, за 2020 рік згідно із ППР від 15.11.2023 №0770093-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 48,92 грн , за 2021 рік згідно із ППР від 15.11.2023 №0770091-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 67,80 грн, які також відповідачем не оскаржувалися.
У зв'язку із несплатою вказаного податкового боргу відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" №0001713-1305-1900 від 15.03.2024 на його податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом не здобуто доказів які б підтверджували самостійну сплату відповідачем в повному обсязі нарахованих сум, сума податкових донарахувань в розмірі 63096,85 грн є узгодженою в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК).
Позивачем доведено наявність податкового боргу відповідача у сумі 63096,85 грн та правомірність звернення до суду із позовом, що розглядається.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні вимог ГУ ДПС.
Свої апеляційні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що ГУ ДПС не навело аргументації щодо правомірності винесених ППР, за якими нараховано податковий борг, не долучило їх до матеріалів справи, а отже неможливо перевірити розрахунок суми податкового боргу.
На підтвердження направлення засобами поштового зв'язку податкової вимоги та детального розрахунку суму поданого боргу до податкової вимоги позивачем додано копії конвертів та поштових квитанцій, номери накладних: 4700303873194; 4710102657227. Відслідкувати дані відправлення по трекеру Укрпошти є неможливим. При цьому позивачем самостійно долучено 2 довідки про причини повернення відправлення, а саме: вперше у зв'язку із закінченням строку зберігання, вдруге - через відсутність адресата за вказаною адресою. Інших доказів на підтвердження вручення податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги та детального розрахунку суму поданого боргу до податкової вимоги позивачу ГУ ДПС не надало.
ППР надсилалися апелянту рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно із пунктами 35, 37, 41 Правил надання поштових послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, рекомендований лист не гарантує доставки адресату особисто. Для особистого вручення листа його необхідно надсилати кур'єрською доставкою. Матеріали справи не містять опису поштового вкладення, тому достеменно невідомо чи суб'єктом владних повноважень надсилалися апелянту саме ППР.
Тому ОСОБА_1 вважає нараховані йому податкові зобов'язання неузгодженними у розумінні чинного податкового законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є платником податків та перебуває на податковому обліку в органах ГУ ДПС.
Згідно із відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків місцем проживання відповідача та його податковою адресою є
АДРЕСА_1 органом здійснено нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 423,74грн (основний платіж) згідно з ППР від 26.06.2023 №6167912-2410-1909- НОМЕР_1 , яке вручено відповідачу особисто і доказів оскарження такого суду не надано.
Окрім того, ОСОБА_1 контролюючим органом нараховано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості здійснено на підставі ППР від 15.11.2023 №0770092-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 31985,20грн (з врахуванням наявної переплати сума становить 31985,06грн) за 2021 рік та від 15.11.2023 №0770094-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 30498,52грн за 2020 рік, які надіслані на його податкову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 17). Докази оскарження зазначених ППР суду не надані.
Поза тим, відповідачу ГУ ДПС було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості відповідно до ППР від 15.11.2023 №0766847-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 73,45грн за 2022 рік, від 15.11.2023 №0770093-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 48,92 грн за 2020 рік, від 15.11.2023 №0770091-2410-1917-UA61020150000036935 на суму 67,80 грн за 2021 рік, які надіслано на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 17-18). Докази оскарження таких ППР суду не надано.
Додатково на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем надано суду довідку про наявність податкового боргу, розрахунок суми позову, копії інтегрованих карток платника податку з платежів “земельний податок з фізичних осіб», “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості», “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості», інформацією з Реєстру об'єктів нерухомості.
Доказів погашення заборгованості у добровільному порядку суду сторонами не надано.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За приписами пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно приписів пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктами оподаткування земельним податком є - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності (стаття 270 ПК).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК).
Як встановлено абзацом 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Виходячи із матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що відповідачем не заперечується наявність у його власності (користуванні) об'єктів нерухомості та земельних ділянок, що є об'єктами оподаткування у спірному випадку.
Оцінюючи доводи апелянта щодо відсутності у матеріалах справи відповідних ППР, на підставі яких були нараховані відповідні суми податкових зобов'язань, апеляційний суд звертає увагу на те, що на стадії апеляційного перегляду вказаний недолік позивачем усунуто, однак вказана обставина не вплинула на нараховану контролюючим органом суму податкового боргу ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта у частині невручення йому ППР, на підставі яких було нараховано відповідні суми податкового боргу, апеляційний суд виходить із такого.
Частиною 1 статті 45 ПК передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За правилами частини 3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Згідно із частиною 5 статті 63 ПК всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як передбачено у пункті 58.3 статті 58 ПК, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із приписами пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як зазначено у пункті 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі - Порядок №1204), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 4 розділу IV Порядку №1204).
Водночас відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до відомостей з ІКС «Податковий Блок» місцем проживання відповідача відповідно до даних ДРФО, а отже і податковою адресою є Тернопільська область, м. Шумськ, вул.Набережна, буд. 23, корп.А.
Матеріали справи містять докази про те, що податкова вимога від 15.03.2024 №0001713-1305- 1900 та ППР від 15.11.2023 №0770092-2410-1917-UA61020150000036935, №0770094-2410-1917-UA61020150000036935, №0766847-2410-1917-UA61020150000036935, №0770093-2410-1917-UA61020150000036935, №0770091-2410-1917-UA61020150000036935 надсилалися відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його податкову адресу, а ППР від 26.06.2023 року №6167912-2409-1909- UA61020150000036935 вручене йому особисто.
При цьому слід погодитися із контролюючим органом у тому, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків, що додатково підтверджується практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 20.10.2020 у справі №140/30/20).
Водночас апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що свідчать про переоцінку фактичних обставин справи на свою користь, доводи апелянта про те, що у зазначених поштових відправленнях контролюючий орган міг направляти на його адресу не ті матеріали, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 460/9316/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк