14.08.2025 Справа № 756/12325/25
Справа № 756/12325/25
№ 1-кс/756/2175/25
14 серпня 2025 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 червня 2025 року за № 12025100050001664, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Гірник Донецької області, громадянин України, здобув середню освіту, офіційно не працевлаштований, пенсіонер, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий:
-який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
1. Зміст поданого клопотання
1.1. 13 серпня 2025 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , поданого у межах кримінального провадження, яке внесене 21 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001664, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Клопотання погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури
1.2. У клопотанні слідчий просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 без визначення застави, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. У судовому засіданні прокурор підтримав викладені у клопотанні доводи, просив його задовольнити, стверджував, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність у продовжені застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.09.2025. Крім того зауважив, що призначено низку експертиз, однак висновки ще не отримані.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду, просив врахувати міцні соціальні зв'язки.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3.Мотиви та оцінка слідчої судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція частини 2 статті 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до статті 199 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідча суддя, доходить таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного
Запобіжний захід на стадії досудового розслідування може застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 76-279 КПК України, повідомлено про підозру та особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено слідчою суддею, 21 червня 2025 року письмове повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_4 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про його отримання.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідча судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 , міг вчинити саме інкримінований йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України а саме умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що 20 червня 2025 року о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повертаючись зі свята, де вони спільно вживали алкогольні напої, підійшли до будинку, у якому проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , а саме: за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_7 відразу направилась до місця свого проживання, а ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зайшли до будинку та піднялись до квартири в якій вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Вподальшому, зайшовши до вищевказаної квартири, у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт на грунті побутового непорозуміння, в ході якого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 почали штовхати один одного. В цей момент ОСОБА_8 на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_7 , яка почула, що між подружжям відбувається конфлікт і вирішила направитись у квартиру останніх.
Так, прийшовши до вищевказаної квартири о 00 годині 20 хвилин 21 червня 2025 року, ОСОБА_7 постукала у двері і їй відчинила двері ОСОБА_8 , у якої у цей час відбувався активний конфлікт з ОСОБА_4 . ОСОБА_7 , зайшовши до квартири та побачивши, що ОСОБА_4 вчиняє агресивні дії по відношенню до ОСОБА_8 , схопила ложку для зручного взування взуття, та з метою припинити агресію ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_8 , почала нею замахуватись в його бік.
В цей же час та в тому ж місці, у ОСОБА_4 на ґрунті здійснених захисних дій ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, забіг до кухні квартири, яка розташована за вищевказаною адресою, взяв у руку предмет, схожий на кухонний ніж, підбіг до ОСОБА_7 та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_7 одного удару предметом, схожим на кухонний ніж, в область пестральної ділянки, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани, від якої ОСОБА_7 померла.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 2 ст. 121 КК України.
Підсумовуючи, слідча суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення полягали в самовільному залишені військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
При цьому, відповідні обставини вчинення кримінального правопорушення, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчою суддею на підставі таких досліджених під час досудового засідання копій документів:
- протоколу огляду місця події від 21.06.2025;
- лікарського свідоцтвом про смерть № 020-1501 від 23.06.2025;
- протоколи обшуку від 21.06.2025;
- ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24.06.2025;
- протоколу огляду місця події від 21.06.205;
- протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 24.06.2025;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 21.06.2025;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 21.06.2025;
- протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 21.06.2025;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 21.06.205;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 21.06.205;
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 21.06.2025;
- повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.06.2025;
- ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 23.06.2025;
- постанов про доручення проведення судово-медичної експертизи від 23.06.2025;
- постанови про доручення проведення амбулаторної психіатричної експертизи від 08.07.2025;
- висновку судово-психіатричною експертизою № 1092 від 24.07.2025;
- постанови про продовження строку досудового розслідування від 11.08.2025.
Оцінивши вказані документи в їх сукупності з доводами клопотання та заслухавши учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за викладених у клопотанні обставин.
3.3.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні вказувала на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом та вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідча суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, а також гіпотетичну міру покарання за тяжкий злочин. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Також слідча суддя враховує можливість підозрюваного залишити територію України. А. в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчої судді, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
3.3.2. Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 25 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку слідчої судді, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може умовляннями, погрозами переконати свідків, які ще не допитані, давати неправдиві показання щодо його причетності до вчинення у кримінального правопорушення.
3.3.3. Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаного ризику прокурор обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочини, не маючи легальних, постійних джерел доходу, належних засобів для існування, може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Викладене переконує слідчу суддю у обґрунтованості цього ризику.
3.3.4. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадження іншим чином
Посилання органу досудового розслідування на цей ризик є формальним, жодних аргументів та доводів на підтвердження зазначеного ризику прокурор не надав, а відтак слідча суддя позбавлена можливості надати оцінку наявності вказаного ризику. Отже, суд відхиляє зазначений ризик та вважає його не підтвердженим.
3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 має постійне місце проживання у місті Києві, не одружений, не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, раніше не судимий.
Наведені, на думку суду, обставини свідчать про те, що у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, існування ризиків (пункти 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) і що інший більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків. Отже, наявні достатні підстави для застосування запобіжного заходу такого, як - тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Установлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_4 такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є, наразі, необхідним для запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м'якого, запобіжного заходу. Крім того, існують об'єктивні чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, на даному етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Враховуючи наведене клопотання слідчого підлягає задоволенню.
3.5. Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підозрюваному не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, знаходячись під домашнім арештом може продовжити свою злочинну діяльність, в зв'язку з чим підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного у зв'язку із відсутності письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваного на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та руху кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства.
За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, стадію судового провадження, майновий та сімейний стан підозрюваного, слідча суддя не вбачає підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, ураховуючи те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є правом суду, слідча суддя вважає можливим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 не визначати розмір застави.
При цьому, слідча суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, слідча суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 вересня 2025 року включно, у межах строку досудового розслідування.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Ухвала підлягає негайному виконанню, а останнім днем строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є 21 вересня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1