Справа № 756/4520/25
Провадження № 2/756/3518/25
08 серпня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,
представника позивача - Аваєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Аваєва Наталія Валеріївна через систему «Електронний суд» звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зазначається, що 05.03.2024 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Оболонському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 125. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача зазначає, що з 26.05.2024 позивач та відповідач проживають окремо, оскільки відповідач відноситься до позивача з неповагою, постійно ображає, не дивлячись на її вагітність, дозволяв собі застосовувати фізичне та інші види насильства. Позивач проживає разом з дітьми, які повністю перебувають на її утриманні. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 (справа № 756/11920/24, провадження № 2/756/5155/24) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання позивачки під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку. Дана позовна заява стосується стягнення аліментів виключно на ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . За наявною інформацією у позивача, відповідач офіційно ніде не працює. З часу залишення сім'ї відповідач припинив надавати будь-яку допомогу позивачу та не бере участі в утриманні спільної дитини - ОСОБА_5 , хоча має таку можливість, оскільки він є фізично здоровий та працездатний. Відповідач, як батько, не цікавився здоров'ям, розвитком і вихованням сина, жодного разу після народження не виявляв бажання його бачити, допомагати матеріально. Дитина перебуває на повному утриманні матері. Відповідач матеріальної допомоги на утримання спільної дитини у добровільному порядку не надає, що ставить позивача у скрутне становище. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, працездатний, щомісячно отримує неофіційний дохід, який приховує з метою ухиляння від податкового навантаження та стягнень на підставі діючих судових рішень, має у приватній власності і користуванні як рухоме, так і нерухоме майно, оплачує своє дозвілля та відпочинок, однак, обмежує право дітей та позивача на достойне життя з урахуванням потреб. Ураховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 грн., щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
27.05.2025 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково. Серед іншого, зазначає, що відповідно до судового наказу Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2023 №756/970/23 з 20.01.2023 з відповідача на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Також, з січня 2023 року по квітень 2024 року відповідачу довелося здійснювати догляд за одинокою, хворою, прикутою до ліжка 84-річною бабусею. У вказаний період ОСОБА_2 не міг працювати, тому отримував лише соціальні виплати, які припинились з травня 2024 року у зв'язку зі смертю бабусі. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 (справа №756/11920/24, провадження 2/756/5155/24) з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000,00 грн, щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитини повноліття та аліменти на утримання позивачки під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку. Як зазначає відповідач, на даний час він не має свого бізнесу, офіційно не працевлаштований та отримує нерегулярний, мінливий дохід орієнтовно від 10000,00 до 15000,00 грн на місяць (торгівля уживаними автомобілями). Останнім офіційним місцем роботи було ФОП « ОСОБА_1 », з якого було звільнено відповідача з липня 2024 року. Стосовно нерухомого майна повідомив, що має у власності нерухоме майно у вигляді спільної сумісної власності на 1/2 квартири та паркомісця. Цінностей, рухомого майна та банківських вкладів немає. При цьому, загальна сума за всіма виконавчими зобов'язаннями відповідача наразі становить 13337,00 грн. щомісяця. Разом з тим, відповідач щомісяця несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг за місцем проживання, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни. Таким чином, стан матеріального забезпечення від 10000,00 грн до 15000,00 грн на місяць з урахуванням наявних зобов'язань у розмірі 13337,00 грн не дозволяє сплачувати аліменти на утримання третьої дитини - ОСОБА_5 в розмірі 5000,00 грн. Позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про матеріальне становище відповідача та спроможність його сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Водночас, відповідач не відмовляється від утримання своїх дітей, але враховуючи викладені обставини та усвідомлюючи необхідність здійснення утримання сина ОСОБА_5 рахує об'єктивно можливою сумою аліментів до сплати тверду у розмірі 1282 грн. щомісячно, що не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ураховуючи викладене, просить суд задовольнити позов частково.
02.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Н.В. надійшла відповідь на відзив, у якій заперечила щодо доводів відповідача, з підстав викладених у відповіді на відзив. Крім того, зазначено, що при поданні позову позивачем в порядку п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України заявлено судові витрати на правову допомогу в суді першої інстанції, які орієнтовно обраховані у фіксованому розмірі 10 000,00 гривень, що обумовлено додатковою угодою від 25.03.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.08.2024. У зв'язку з необхідністю подання відповіді на відзив, збирання додаткових доказів, включаючи подання адвокатських запитів, витрати у позивача на правову допомогу в суді першої інстанції зросли до 15000 грн., що обумовлено додатковою угодою від 02.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.08.2024.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а також просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у визначеному Законом розмірі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.
Заслухавши учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 05.03.2024 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.03.2024.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.12.2024.
Як зазначає позивач, дитина сторін проживає разом із матір'ю. Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
З матеріалів позовної заяви також убачається, що відповідачем добровільно не надавалось матеріальної допомоги на утримання дитини, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.
Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.
Надання дітям матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом і обов'язком батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20).
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За приписами ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи.
Відповідач та позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
Посилання відповідача на утриманням дитини від попередніх відносин, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року справа №715/2073/20.
ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, відомостей про незадовільний стан його здоров'я відповідачем суду не надано та під час судового розгляду не спростовано. Наявність матері похилого віку, яка є непрацездатною, суд не бере до уваги як доказ для визначення розміру аліментів, оскільки відповідач не довів той факт, що саме він її утримує.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідача з реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Форма ОК-7 від 24.05.2025, відомості про отримання відповідачем ОСОБА_2 будь-якого фактичного заробітку/доходу за 2025 рік відсутні.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мати зобов'язання щодо утримання.
При цьому, суд зауважує, що розміри аліментів у 2025 році становлять: Мінімальний гарантований розмір: до 6 років - 1 281,5 грн.; 6-18 років - 1 598 грн. Рекомендований мінімум: до 6 років - 2 563 грн.; 6-18 років - 3 196 грн. Максимальний розмір (10 прожиткових мінімумів): до 6 років - 25 630 грн.; 6-18 років - 31 960 грн.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймає до уваги обов'язок відповідача утримувати свою дитину на підставі описаних вище норм права.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Беручи до уваги те, що позивачем не подано суду відповідних доказів того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 грн, суд, на підставі викладеного, керуючись ст. 7 Сімейного кодексу України відповідно до якого - регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд враховує матеріальне становище сторін, інші вищезазначені обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, ураховуючи, що батьки в рівних частках зобов'язані утримувати дитину в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум, вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн. судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 31.03.2025, а тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 31.03.2025 та до досягнення дитиною повноліття. У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 968,96 грн. в дохід держави.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 31.03.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 13.08.2025.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
2. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя М. М. Ткач