Справа № 756/12046/24
Провадження № 2/756/825/25
Іменем України
14 серпня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Донеска А.Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
І. Стислий виклад позиції позивача
Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 21 926,00 грн страхових витрат в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а також 3028 грн судових витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 жовтня 2022 року на вул. Соборна, 103/11 у с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, сталася ДТП за участі автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «TOYOTA - RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Вказана ДТП сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА», однак остання сплатила неповну суму відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля.
Отже, оскільки позивачем відшкодовано власнику постраждалого у ДТП транспортного засобу повну суму фактичних витрат з відновлюваного ремонту, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі різниці між фактичним розміром відшкодування, сплаченою позивачем потерпілому у ДТП і страховою виплатою, відшкодованоюстраховиком винуватця ДТП.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 5 статті 279 Цивільно процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV; тут і далі в редакції чинний на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР (Закон № 85/96-ВР, в редакції чиннійна час виникнення спірних правовідносин).
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2022 року на вул. Соборна, 103/11 в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «TOYOTA - RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 грудня 2022 року у справі №369/11088/22 відповідача визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 850 грн та 496,20 грн судового збору (а.с. 14).
Власник автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся із заявою до свого страховика Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, спричиненої вказаним ДТП.
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування, страхового акту №ARX3462210 від 6 грудня 2022 року, страхового акту №ARX3502188 від 28 грудня 2022 року та умов Договору страхування №112055Га1ка1-21 від 17 жовтня 2022 року встановлена вартість матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 127 867,93 грн страхового відшкодування. Згідно із вказаним Договором франшиза становить 0,00 грн.
Сума страхового відшкодування виплачена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» у повному обсязі потерпілому у ДТП ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними інструкціями №934528 від 7 грудня 2022 року, № 940366 від 29 грудня 2022 року (а.с.11).
24 січня 2023 року позивач звернувся до страховика потерпілого у ДТП - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 46).
Згідно з Полісом № 209193004 обов'язкового страхування ОСОБА_1 , укладеного з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», сума ліміту відшкодування за шкоду, завдану майну становить - 130 000 грн (а.с. 44-45).
28 лютого 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 105 941,93 грн, з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля на підставі статті 29 Закону № 1961-IV, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності),що підтверджується платіжною інструкцією №75332 від 28 лютого 2023 року та листом (а.с. 46-47).
6 жовтня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на ім'я ОСОБА_1 направило вимогу про відшкодування зазначених витрат у добровільному порядку, однак така вимога залишена без задоволення (а.с. 10).
Таким чином, загальна сума спірного відшкодування становить 21 926,00 грн, тобто різниця між фактичним розміром відшкодування (127 867,93 грн), сплаченим позивачем потерпілому у ДТП ОСОБА_2 і страховою виплатою, виплаченою позивачу страховиком винуватця ДТП (105 941,93 грн).
IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані
Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи із вказаних вимог цивільного процесуального законодавства, суд вважає постанову суду у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за фактом вчинення вказаного ДТП, обов'язковою при розгляді даної справи, зокрема у частині підтвердження факту події, осіб, які беруть участь у справі, наявності або відсутності вини учасників ДТП та інших істотних обставин.
Згідно з приписами частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Статтею 9 Закону №1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР (чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону №1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР, з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Отже, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону Закону №1961-IV).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Такий висновок відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 2 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20.
Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика перед винуватцем ДТП, що забезпечений відповідним полісом на суму 130 000 грн (з нульовою франшизою), підстав для стягнення спірної різниці безпосередньо з відповідача, суд не вбачає, так як це суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Суд зауважує, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, дійсно набув права потерпілої особи в межах даної виплати. Проте, звертаючись до суду із позовом саме до відповідача, не врахував положення наведених вище вимог чинного законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо диспозитивності, суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення з відповідача понесених страхових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 ЦПК України, суддя -
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА