Справа № 702/492/25
Провадження № 1-кп/702/107/25
14.08.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2025 за №12025250320000694, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Черкаської області, громадянина України, зареєстроване і фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , не одруженого, не судимого, із неповною середньою освітою,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпіла ОСОБА_5 не з'явилась,
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 06 травня 2025 року близько 01 год. 00 хв. знаходились біля центрального входу до міського парку, що розташований неподалік будинку № 121 по вул. Соборна в м. Монастирище Уманського району Черкаської області, де за проханням останньої шукали її жіночу сумочку.
В цей час ОСОБА_3 помітив, що із кишені куртки ОСОБА_5 випав її мобільний телефон марки «OnePlus7», який він вирішив викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 , знаходячись біля центрального входу до міського парку, що розташований неподалік будинку №121 по вул. Соборна в м. Монастирище Уманського району Черкаської області, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, розуміючи, що вказаний телефон належить ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою таємного викрадення чужого майна та використання його в особистих цілях, в умовах та період дії воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.3022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено до 05.11.2025, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи можливість повернути мобільний телефон власнику, здійснив крадіжку мобільного телефону марки «OnePlus7» вартістю 4856 грн. у прозорому силіконовому чохлі вартістю 90 грн., із сім-картами оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», що не становлять матеріальної цінності, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4946,00 грн.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення за наведених в обвинувальному акті обставин визнав повністю, щиро розкаявся та суду показав, що ні до, ні після події правопорушення з потерпілою не зустрічався. Зустрівся з нею вперше після опівночі 06.05.2025 і на її прохання погодився допомогти відшукати сумку, яку, за пояснення ОСОБА_5 , вона залишила в центральному парку міста. Коли потерпіла діставала з кишені цигарки, у неї випав мобільний телефон, але вона цього не помітила і пішла до приміщення, де залишила сумку. Обвинувачений телефон підняв і пішов додому. Вдома витягнув з телефону сім -карти оператора мобільного зв'язку, якими користувалась потерпіла, та поставив туди сім-карту оператора мобільного зв'язку, якою користувався він. Через кілька днів телефон у нього вилучили працівники поліції.
Обвинувачений просив суд суворо його не карати, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згодою з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутністю заперечень щодо встановлених обставин зі сторони учасників судового провадження, які з'явились у судове засідання, відсутністю сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, з метою з'ясування наявності обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом'якшують покарання.
Суд, з'ясувавши чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснив положення Закону про те, що у випадку розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, оскільки обвинувачений під час судового розгляду, розкаявся у вчиненому, критично оцінив свою протиправну поведінку.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, типову тяжкість якого кримінальний закон, а саме ч. 5 ст. 12 КК України, відносить до умисних тяжких злочинів, що посягають на власність, відомості про особу обвинуваченого, обставину, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
ОСОБА_3 має повних 25 років, не одружений, має неповну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше не судимий, за місцем проживання скарг та заяв щодо протиправної його поведінки не зареєстровано, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Приписами абзацу 20 статті 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
За даними досудової доповіді, дослідженням інформації, що характеризує ОСОБА_3 за місцем його проживання, умов його життєдіяльності та відносин у суспільстві, середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Призначаючи покарання за скоєне, суд, керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 критично оцінює свою злочинну поведінку, інтегрований в суспільство, що підтверджується наявністю місця проживання та неповної загальної середньої освіти, що, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію прокурора, який вважав за доцільне звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд на підставі ч. 1 ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому мінімальний іспитовий строк та поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України не встановлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися. Клопотання про їх застосування не надходили.
Процесуальні витрати на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 .
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Зобов'язати ОСОБА_3 відповідно до п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на рахунок: номер рахунку НОМЕР_1 , код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету «Інші надходження», отримувач ГУК у Черк.обл./тг м.Монастир/24060300, банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37930566, процесуальні витрати за проведення експертизи №СЕ-19/124-25/7883-ТВ від 23.05.2025 в розмірі 2674,20 грн.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «OnePlus7 8/256 GB», прозорий силіконовий чохол та паперову коробку від телефону, які передані під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 - залишити у її власності, схорону розписку скасувати.
- сім-картку абонентського номера оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , що передана під схорону розписку обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити у його власності, схорону розписку скасувати. ?
Цивільний позов не заявлений.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1