Справа № 698/631/25
Провадження № 2-о/698/40/25
про залишення заяви без розгляду
11 серпня 2025 р. Калинопільський районний суд, Звенигородського району Черкаської області у складі головуючого судді БарановаО.І., за участі: секретаря судових засідань Пугачовської Т.І., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Замковенка В.М., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в селищі Калинопіль, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району, Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманнінеповнолітніх дітей,-
22.07.2025 року представник заявника адвокат ЗамковенкоВ.М. звернувся до суду з вказаною вище заявою, в обґрунтування якої зазначив, що на його утриманні перебуває двоє спільних з дружиною малолітніх дітей донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того зазначив, що від попереднього шлюбу у його дружини є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько якої ОСОБА_5 самоусунувся від виховання дитини, тому остання проживає спільно з родиною заявника та фактично перебуває на утриманні останнього.
На підставі наведеного, з метою отримання відстрочки у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порядку окремого провадження просить встановити юридичний факт, що на його утриманні перебувають: двоє спільних малолітніх дітей та неповнолітня дитина дружини від першого шлюбу.
Дослідивши матеріали заяви, у процесі вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Згідно ухвали Калинопільського районного суду від 22.07.2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву з наведених вище підстав та просять суд встановити факт перебування на утриманні заявника трьох дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
У даній заяві заявник просить встановити факт утримання двох спільних малолітніх дітейта неповнолітньої дитини дружини від першого шлюбу. Вказані і вимоги, заявлені з метою доведення існування підстав для отриманні відстрочки від призову.
Відповідно до ч. 1ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому стаття 122та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини нерідним батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав рідного батька обмежується або припиняється.
З огляду на те, що згідно СК України сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
При цьому СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Визначальною обставиною під час вирішення питання щодо можливості встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У заяві заявник просить установити факт утримання ним неповнолітньої дитини його дружини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для рідного батька дитини.
З огляду на зазначене, вбачається наявність спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України) .
Доведення факту одноосібного виховання неповнолітньої дитини нерідним батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких рідний батько не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Отже, суд визнає, що встановлення факту, який має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки із змісту заяви вбачається існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то вимога заявника, не може з'ясовуватись без участі рідного батька та може бути вирішена лише у межах спору про право між батьками малолітньої дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Вказана правова позиція, за в цілому релевантних обставин,міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір'сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
На підставі наведеного, керуючись ч. 6 ст. 294, 315, 353 ЦПК України суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мокрокалигірська сільська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей - залишити без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Повернути ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605, 60 гривень.
Роз'яснити заявнику, що із вказаними вимогами слід звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Ухвалу та заяву із всіма доданими до неї документами повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя О.І. Баранов