справа № 570/1593/25
провадження № 2/570/1173/2025
14 серпня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Ткачук О.В.,
розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
покликаючись на наявність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 15 травня 2024 року, позивач у поданій 07 квітня 2025 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 43 926 грн. 95 коп. матеріальної шкоди та 40 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, 1 211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору та 15 000 грн. витрат на правничу допомогу.
У поданій до суду заяві представник позивача адвокат Оксана Турович позов підтримує повністю.
Представник відповідача адвокат Наталія Кузьменюк-Волошина подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими.
Зазначає, що позивач не долучив до позову жодного доказу на підтвердження здійснення виплати страхового відшкодування ПАТ "СК "Саламандра" у розмірі 141 155 грн. Вказує, що про дату та час проведення огляду пошкодженого автомобіля відповідач запрошений не був, відсутні відомості про присутність при огляді представників СК "Саламандра". Позивач помилково вказала вартість відновлювального ремонту без фізичного зносу, а тому транспортний засіб не є фізично знищеним, оскільки його ринкова вартість до моменту ДТП 267 681 грн. 92 коп. Крім того, вважає вимоги про стягнення моральної шкоди завищеними та такими, які не доведені жодним доказом.
Учасники відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи,
У поданій до суду заяві вказаний представник позивача просить розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача у поданій до суду заяві просить справу розглянути без участі сторони відповідача, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на те, що їх з"явлення не визнане обов'язковим, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку учасників, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ "СК "Саламандра" відповідно до полісу №216882747, згідно з яким забезпеченим транспортним засобом є Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн., розмір франшизи - 3 200 грн.
Рівненський районний суд Рівненської області у постанові від 04 липня 2024 року у справі №570/2524/24 встановив, що 15 травня 2024 року о 07 год. 00 хв. по вул.Нова,11 в с.Зоря Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Opel Corsa, НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобіля "Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
15 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 як власник пошкодженого автомобіля звернулася до ПрАТ "СК "Саламандра" із заявою про стахове відшкодування.
Згідно зі звіту №1217 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 13.11.2024 вартість відновлювального ремонту КТЗ "Volkswagen Touran, д.н. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягає заміні складає 144 355 грн. 68 коп. Вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу становить 262 266 грн. 78 коп. Ринкова вартість транспортного засобу в аварійному стані з урахуванням пошкоджень, отриманих після ДТП, становить 117 911 грн. 10 коп.
27 лютого 2025 року ПрАТ "СК "Оранта" здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 141 155 грн. 68 коп. згідно з платіжною інструкцією №5077, призначення платежу: виплата у справі №115388 згідно наказу №3.1/5600 від 26.02.2025.
Суд застосовує такі норми права.
Майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини /ч.1 ст.1166 ЦК України/.
Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом /ч.2 ст.1187 ЦК України/.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до ст.1191 ЦК України.
Приписами ст.1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність Ст.29 вищевказаного Закону передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав. Ч.2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.
Згідно з роз 'ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.
Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача.
Відповідно до Висновків про правильне застосування норм права, викладених у постанові Верховного суду по справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018 зазначено:
69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
71. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
73. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» ).
Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страховиком, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону №1961, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Виходячи з наведеного слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру. При цьому слід з'ясовувати думку сторін щодо необхідності оцінки або експертизи.
Як не заперечують сторони, власник транспортного засобу - "Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 - позивач ОСОБА_1 погодилася щодо розміру виплати страхового відшкодування, розрахованого страховиком. У матеріалах страхової справи відсутні будь-які відомості з приводу її претензій до розрахованої суми страхового відшкодування.
У п.135-137, 141, 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст.37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у п.80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20).
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст.22 Закону № 1961-IV, згідно з п.22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
За загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону № 1961-IV), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно до п.34.2. протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик, зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п.34.3 ст.34 Закону № 1961 якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
За приписами ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як роз'яснено у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Підсумовуючи вищенаведене, розглянувши справу в межах доводів та поданих доказів, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи відповідача, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем ОСОБА_4 через їх необґрунтованість та недоведеність.
Щодо стягнення моральної шкоди
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, нервовому стресі, переживаннях через пошкодження власного майна, порушенні звичайного способу життя, докладенні зусиль для його відновлення, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року, під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
Виходячи з аналізу ст.1167 ЦК України, зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювача шкоди.
Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести заявник.
Суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є водій ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в суді, позивач належним чином не обґрунтував свої вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди та не надав доказів, які б підтверджували факт завдання моральної шкоди, її розмір, наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.
За таких обставин, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в позові понесені судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Кушнір Н.В.