справа № 570/2085/25
провадження № 2/570/1338/2025
14 серпня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Ткачук О.В.,
розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
покликаючись на обов'язок відповідача по утриманню її малолітньої доньки, позивач у поданій до суду 02 травня 2025 року позовній заяві просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи від дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.
Позивач у поданій 29 липня 2025 року заяві позов підтримує повністю, просить його задоволити.
Відповідач відзив на позов не подав.
Треті особи у поданих до суду заявах не заперечують щодо задоволення позовних вимог.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Позивач у поданій заяві просить справу слухати у її відсутність та не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, у поданих до суду заявах просять розглянути справу у їх відсутність.
Враховуючи, що їх з"явлення не визнане обов"язковим, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, винести заочне рішення.
Суд встановив такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю.
Згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №63 від 23.06.2023 ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю з 2021 року, діагноз - РДА, порушення комунікативної функції та соціальної взаємодії, стереотипні форми поведінки F 84.0.
Сторони не домовилися про утримання доньки ОСОБА_6 , а відповідач, зі слів позивача, не надає коштів на його утримання з часу окремого проживання, при цьому перебуває у ЗСУ.
Згідно зі сповіщенням сім'ї №1/1496 від 13 березня 2023 року молодший лейтенант ОСОБА_2 , командир взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_1 окремої розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , зник безвісти 06 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання в околицях населеного пункту Бахмут.
Суд застосував такі норми права.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ст.27 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зазначене кореспондується із нормами національного законодавства, зокрема, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини /ст.12 вказаного Закону/. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім?ї (ч.7,8 ст.7 СК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу зобов"язує батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття /ст.180 СК України/. Крім того, ч.1, 2 ст.181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров?я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав:
2) доведені стягувачем аліментів витрати придбання нерухомого майна: та аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
У п.17 постанови Пленуму ВС від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, із ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При визначенні розміру аліментів суд враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
При вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов?язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що закріплений у ст.51 Конституції України.
Суд наголошує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Згідно з ч.1 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті /ч.4 ст.25 ЦК України/.
За положеннями ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України. Згідно з ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884.
Згідно з п.3 вказаного Порядку за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
П.4 Порядку встановлює, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до п.7 Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Згідно з п.6 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Сторони не домовилися про сплату аліментів, що є підставою для їх стягнення.
При визначенні розміру аліментів враховується як матеріальний стан відповідача, так і матеріальний стан позивача і дитини, стан їх здоров'я, а також те, що ст.182 СК України встановлений мінімальний розмір аліментів на утримання однієї дитини, меншим за який за даних обставин суд призначити аліменти на утримання однієї дитини не може.
Таким чином на підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, суд звертає увагу на те, що статус відповідача, як особи, яка зникла безвісті, не припиняє правоздатність та дієздатність такої особи, тому в ОСОБА_2 залишається обов'язок з утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 .
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, тому позов підлягає задоволенню.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Щодо порядку і строку виконання рішення, суд повідомляє таке.
Відповідно до ч.1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Позов до суду пред'явлений 02 травня 2025 року, а тому відповідно до ст.79, 191 СК України аліменти стягуються з указаної дати.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує положення ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнялися позивачі, ) позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Відповідач пільг щодо сплати судового збору не має.
Оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» мав би сплатити судовий збір, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі на час подачі позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106; номер рахунку (ІВАN): UA908999980313111256000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП) , код банку 37993783 , МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Кушнір Н.В.