Справа № 580/1663/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
14 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 22.04.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача, яка полягає у нескладенні і неподанні для виконання належним чином оформлених документів щодо виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у період з 01 січня до 23 грудня 2023 року включно;
- зобов'язати відповідача скласти та направити для оформлення виплат інформацію про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.01.2023 до 23.12.2023 включно за встановленою формою з метою реалізації вказаної вище Постанови Уряду України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди, однак відповідач не підготував відповідні документи для її нарахування та виплати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що викладені позовні вимоги позивача є безпідставними та не відповідають дійсності.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що всі наявні зобов'язання перед позивачем погашено не було.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, копією військового квитка серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у відповідача.
Відповідно до довідки відповідача від 06.05.2022 №701 позивач перебуває на військовій службі у відповідача відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 про загальну мобілізацію.
Згідно з довідкою відповідача від 28.04.2022 №4007/8154 позивач у період з 27.03.2022 до теперішнього часу безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів АДРЕСА_1 . Підставою вказано бойове розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №313/ОКП/70т (вх.№5т) від 23.03.2022.
Довідкою відповідача від 16.02.2023 №1207 підтверджується, що позивач 20.01.2023 отримав поранення (ВТ, акубаротравма) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо у районі та в період здійснення зазначених заходів, а саме поблизу н. п. Авдіївка Донецької області близько 20:00 (20.01.2023) противник здійснив обстріл пункту евакуації медичної роти військової частини НОМЕР_1 , під час якого отримав поранення у вигляді ВТ, акубаротравма. Факту перебування в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння не встановлено. Перебував у засобах захисту (бронежелет, шолом кевларовий). Підставою зазначено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 №463.
Витягом із наказу відповідача від 23.12.2023 №363 підтверджується, що позивач з 23.12.2023 виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення та знятий з котлового забезпечення зі сніданку наступного дня. Зобов'язано виплатити відповідні суми грошового забезпечення, серед яких вказано виплатити додаткову винагороду до 23.12.2023 пропорційно часу участі у таких діях і заходах згідно з наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Випискою банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 01 лютого 2024 року підтверджується, що позивач у січні 2023 року отримав - 43 тис. грн, у лютому 2023 року - 111 тис. грн, у березні 2023 року - 85 тис. грн, у квітні 2023 року - 74 тис. грн, у травні 2023 року - 112 тис. грн, у червні 2023 року - 83,5 тис. грн, у липні 2023 року - 51 тис. грн, у серпні 2023 року - 44 тис. грн, у вересні 2023 року - 31 тис. грн, у жовтні 2023 року - 21 тис. грн, у листопаді 2023 року - 95,5 тис. грн, у січні 2024 року - 67,5 тис. грн.
08.02.2024 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив надати інформацію, а саме: довідку про період та характер виконуваної ним у відповідача у період з 01.01.2023 до 23.12.2023, інформацію чи відносилась виконувана ним у зазначений вище період робота по службі до роботи в умовах бойових дій та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку РФ на територію України, довідку про розміри нарахованих та виплачених доходів, а також утриманих обов'язкових платежів, податків за вказаний вище період, довідку про виплачені додаткові винагороди за вказаний вище період, тобто період військової служби у відповідача або навести належні правові обґрунтування їх невиплати, інформацію про причини тривалого зволікання командування в/ч в оформленні йому статусу учасника бойових дій та оформлення і видачу відповідного посвідчення.
Відповідь на вказану вище заяву позивач не отримав.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не була виплачена у належному розмірі додаткова винагорода, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на порушення його прав відповідачем не підтверджені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .
У відповідності до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та окремого доручення Міністра Оборони України від23.06.2022 №912/в/29 у Збройних Силах України здійснюються виплати премій та винагороди у визначений час та на підставі відповідних документів.
Згідно з окремими дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 визначено термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів».
Під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі-бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових)дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) підчас перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ Затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ(сил) або штабів тактичних груп), включених до склад у діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
Керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони - держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління,- військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях кожного військовослужбовця за формою наведеною в додатку 2 до цього доручення.
У підставах про надання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи визначені абзацом 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів військового управління штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління- командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З аналізу викладеного вбачається, що дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 унормовано порядок виплати додаткової винагороди, в той час як умови її виплати передбачено саме постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та передбачено, що остання виплачується виходячи з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Суд першої інстанції вірно вказав, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі вказаних вище документів.
Разом із тим, доказів безпосереднього виконання бойових наказів, за які позивачу не виплачене підвищене грошове забезпечення, не надано.
Також відсутні докази неналежної організації формування первинних документів щодо обліку виконаних позивачем військових завдань.
Довідка від 28.04.2022, на яку позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, підтверджує, виключно його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у період з 27.03.2022. Водночас спірний період з 01.01.2023 до 23.12.2023 не охоплює.
Довідка відповідача від 16.02.2023 №1207 стосується спірного періоду та підтверджує доводи позивача щодо його участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони Батьківщини та отримання ним 20.01.2023 під час такої участі поранення.
У спірному періоді позивачу виплачена додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, про що позивач зазначив у позовній заяві: у січні 2023 року отримав - 43 тис. грн, у лютому 2023 року - 111 тис. грн, у березні 2023 року - 85 тис. грн, у квітні 2023 року - 74 тис. грн, у травні 2023 року - 112 тис. грн, у червні 2023 року - 83,5 тис. грн, у липні 2023 року - 51 тис. грн, у серпні 2023 року - 44 тис. грн, у вересні 2023 року - 31 тис. грн, у жовтні 2023 року - 21 тис. грн, у листопаді 2023 року - 95,5 тис. грн, у січні 2024 року - 67,5тис. грн.
Нарахування та виплата відповідної допомоги підтверджена випискою банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 01 лютого 2024 року.
Вказані вище відомості свідчать, що позивач отримав грошове забезпечення у підвищеному розмірі, натомість позивач не спростував періоду (кількість днів), за який їх отримав.
При цьому відсутні належні, достовірні та допустимі докази перебування позивача у районах ведення воєнних (бойових) дій та участі у вказаних вище заходах більшу кількість днів, у спірному періоді, що передбачає нарахування додаткової спірної виплати у підвищеному розмірі.
Відсутні відомості про бойові накази (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, які би підтвердили неналежне обчислення кількості днів, відпрацьованих позивачем для виконання безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, з якими чинне законодавство передбачало виплату доплати у підвищеному розмірі.
Разом із тим, у витязі із наказу від 23.12.2023 №363 відповідач зобов'язав виплатити позивачу додаткову винагороду до 23.12.2023 пропорційно часу участі у таких діях і заходах згідно з наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не додано жодних доказів щодо спростування вказаних обставин та існування будь-яких доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях за періоди, за які позивач не отримав відповідні виплати, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Також колегія суддів вказує, що позивачем не оскаржується бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 08.02.2024, та не заявлялась вимога щодо витребування таких документів.
Також 28.05.2025 до суду апеляційної інстанції відповідачем було надано пояснення, що інформація про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.01.2023 до 23.12.2023 включно відсутня.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №2084/4/3/5200 від 13.05.2025, відповідно до якої позивач у період з 29.03.2022 по 04.09.2022, з 15.09.2022 по 22.01.2023, з 02.07.2023 по 14.08.2023, з 12.09.2023 по 23.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом із тим, вищезазначена інформацію не спростовує того, що позивач отримав грошове забезпечення у підвищеному розмірі за спірний період, натомість позивач не спростував періоду (кількість днів), за який їх отримав, тобто відсутні докази того, що позивачу неправильно чи не у повному обсязі було нараховане та виплачене грошове забезпечення у підвищеному розмірі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 14.08.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна