Провадження 2/557/408/2025
Справа 557/882/25
13 серпня 2025 року
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Пацка Д.В.,
секретар судового засідання Гуменюк Н.П.,
справа №557/882/25
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Шевчук Р.В.,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-Паливо»,
за участю представника позивача адвоката Шевчука Р.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Волинь-Паливо» (далі - відповідач), в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 40826 грн 17 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 08.03.2025 року та по дату ухвалення судового рішення, але не більше ніж за шість місяців, а також моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 /далі - позивач/ з 31.12.2022 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» /далі - відповідач/.
Згідно запису трудової книжки за №47, позивача 30.12.2022 прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» на посаду молодшого оператора заправних станцій, про що видано відповідний наказ №157-к/р.
Згідно запису №48 трудової книжки, позивач 03.08.2023 переведений на посаду оператора заправних станцій.
Згідно запису №49, вчиненого 08.03.2025, позивач звільнений з роботи за згодою сторін згідно ч.1 ст.36 КЗпП, про що 07.03.2025 видано наказ 100-6/р.
У день звільнення, а саме 07.03.2025, відповідач не провів розрахунок з позивачем, заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2024 року по березень 2025 року не виплачена. У зв'язку з зазначеним вище представником позивача було надіслано адвокатський запит за вих. №174 від 17.05.2025 з проханням надати інформацію (посвідчені у встановленому законом порядку копії підтверджуючих документів), щодо ОСОБА_1 : - про нараховані суми заробітної плати за період роботи з 31 грудня 2022 року по 08 березня 2025 року; - про виплачені суми заробітної плати за період роботи з 31 грудня 2022 року по 08 березня 2025 року; - про нараховані та виплачені суми при звільненні, а саме 08 березня 2025 року; - про розмір середнього заробітку станом на день звільнення, а саме 08 березня 2025 року, включаючи розмір середньої заробітної плати/середньоденного заробітку.
У відповідь на адвокатський запит відповідач 20.05.2025 надав особовий рахунок працівника, з якого слідує, що за період з 01 грудня 2024 року по 31 березень 2025 року відповідач нараховував позивачу заробітну плату, однак вона не була виплачена, та заборгованість із заробітної плати становить 40 826,17 гривень. Також вказано, що розмір середньої заробітної плати/середньоденного заробітку становить 462,94 грн.
Середньоденний заробіток позивача складає 462,94 гривні (без врахування нарахувань з податків і зборів).
Розрахунок середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.05.2025 3 рахується з наступного дня за днем звільнення, тобто наказ про звільнення позивача датується 07.03.2025, тому до уваги береться період з 08.03.2025. У період з 08.03.2025 по 23.05.2025 пройшло 77 календарних днів, з яких робочі 55 днів. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 462,94*55=25 462,70 гривень (без врахування нарахованих податків і зборів).
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказаний вище, зроблений стороною позивача згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, кількість робочих днів обрахована з врахуванням правил ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно яких у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п'ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки», а також до уваги брався період з 08.03.2025 по 23.05.2025 (на день звернення до суду).
З врахуванням наведеного вище позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 40 826,17 гривень (з врахуванням податків і зборів) та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, сума якого згідно пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», має бути розрахована по день ухвалення рішення судом, але не більш як за шість місяців, оскільки фактичного розрахунку відповідачем не проведено. Тому просить стягнути зазначені у позові суми з відповідача на його користь.
Позивач та його представник адвокат Шевчук Р.В. в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача та позивач не заперечують проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою сторони позивача.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як слідує з інформації особистого кабінету на порталі Пенсійного фонду України позивач ОСОБА_1 31.12.2022 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО».
Згідно запису трудової книжки за №47, позивача 30.12.2022 прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» на посаду молодшого оператора заправних станцій, про що видано відповідний наказ №157-к/р.
Згідно запису №48 трудової книжки, позивач 03.08.2023 переведений на посаду оператора заправних станцій.
Згідно запису №49, вчиненого 08.03.2025, позивач звільнений з роботи за згодою сторін згідно ч.1 ст.36 КЗпП, про що 07.03.2025 видано наказ 100-6/р.
Як вбачається з довідки відповідача по особовому рахунку працівника, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за грудень 2024 року в розмірі 10308 грн 20 коп., за січень 2025 року в розмірі 9455 грн 16 коп., за лютий 2025 року в розмірі 17858 грн 45 коп., за березень 2025 року в розмірі 15399 грн 20 коп.
Як слідує з відомостей форми ОК-7 індивідуальних відомостей про застраховану особу, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ТОВ «Волинь Паливо» до вересня 2024 року здійснювало нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та сплачувало страхові внески.
Як слідує з відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15 квітня 2025 року за № 3Х/3.2/337-3В-25 надано відповідь за зверненням на гарячу урядову лінію щодо виплати всіх коштів при звільненні та можливих порушень законодавства про працю посадовими особами ТОВ «Волинь-Паливо». У відповіді зазначено, що під час проведення посадовими особами Міжрегіонального управління заходу державного контролю у формі перевірки у ТОВ «Волинь-Паливо» було з'ясовано, що на підприємстві є заборгованість із виплати заробітної плати, чим порушено вимогу ч. 1 ст. 10 Закону № 2136. А також не виплачені кошти при звільненні, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, чим порушено вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136.
Позивач вказує, що відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2024 року по березень 2025 року. Тобто, заборгованість відповідача по виплаті позивачу заробітної плати становить 40826 грн 17 коп. Станом на час розгляду справи у суду відсутні докази проведення повного розрахунку з позивачем. При цьому, суд враховує, що відповідачем ТОВ «Волинь-Паливо» не спростовано твердження позивача про наявність заборгованості по заробітній платі.
Згідно з ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
За положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування твердження позивача про наявну заборгованість по заробітній платі чи доказів про розмір такої заборгованості, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на її користь із відповідача ТОВ «Волинь-Паливо» заборгованості із заробітної плати в сумі 52 112 грн 60 коп.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).
Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки відповідача по особовому рахунку працівника, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за грудень 2024 року в розмірі 10308 грн 20 коп., за січень 2025 року в розмірі 9455 грн 16 коп., за лютий 2025 року в розмірі 17858 грн 45 коп., за березень 2025 року в розмірі 15399 грн 20 коп. Тому сума середньоденного заробітку позивача становить 462 грн 94 коп.
В періоді, за який позивачу слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, кількість робочих днів становить 113 (за період з 08.03.2025 року до 13.08.2025 року) і включає в себе 16 робочих днів за березень 2025 року, 22 робочих дня за квітень 2025 року, 22 робочих дня за травень 2025 року, 21 робочий день за червень 2025 року, 23 робочих дня за липень 2025 року та 9 робочих днів за серпень 2025 року. Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 462 грн 94 коп., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 березня 2025 року до 13 серпня 2025 року складає 52 312 грн 22 коп. (462 грн 94 коп. х 113 днів).
Оскільки заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 52 312 грн 22 коп., а відтак позов в цій частині підлягає також до задоволення.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв'язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 15.05.2025 року, в пункті 2 якого сторонами погоджено, що розмір гонорару становить 5 000 грн 00 коп., Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 17.07.2025 року, у якому здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги, фіскальний чек ПРРО ДПС від 17.05.2025 про оплату послуг.
Оскільки понесення позивачем зазначених витрат підтверджено належними доказами, вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000 грн 00 коп.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 40 826 (сорок тисяч вісімсот двадцять шість) грн 17 коп. без утримання з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 52 312 (п'ятдесят дві тисячі триста дванадцять) грн 22 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за вимогу про стягнення моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо» на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто Гощанським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Паливо», зареєстроване місцезнаходження: вул. Електроапаратна, буд. 3, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44861952.
Повне судове рішення складене 13 серпня 2025 року.
Суддя Д.В. Пацко