Справа № 760/25210/19 Суддя (судді) першої інстанції: Усатова І.А.
13 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Караулова Віталія Дмитровича, Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Караулова В.Д., ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, у якому просить:
- визнати протиправними дії в.о. начальника ГУ Держдродспоживслужби в м. Києві Караулова В.Д. щодо складення постанови № 288 від 22.08.2019 без фактичного розгляду справи та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- встановити відсутність у діях позивача як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП, а також і порушення відповідачем положень, передбачених ст. 9, 10, 268, 278, 279 КУпАП;
- скасувати постанову № 288 від 22.08.2019, складену в.о. начальника ГУ Держдродспоживслужби в м. Києві Карауловим В.Д., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 155 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що склад правопорушення за частиною першою статті 155 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом і його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне порушення вимог правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності зобов'язаний довести наявність в діях саме особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на порушення вимог правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг.
Зазначає, що в даному випадку об'єктивною стороною інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення є не повернення коштів ОСОБА_2 за фактично ненадані послуги відповідно до товарного чеку на оплату послуг № 4905 від 25.05.2019 на суму 750,00 грн. Вважає, що у даному випадку наявні ознаки зовсім іншого адміністративного правопорушення, що передбачено у іншій статті 155-1 КУпАП (порушення правопорушення порядку проведення розрахунків), а не порушення правил, вказаних у п. 4.2 Правил користування готельними й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.
Окрім цього зазначає, що розгляд справи фактично відбувся формально, без з'ясування усіх обставин та визначеної правової процедури, без участі позивача, чим обмежено його права.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову, складену в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Карауловим Віталієм Дмитровичем № 288 від 22.08.2019, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 155 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 155 КУпАП закрито.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Караулова Віталія Дмитровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на підставі наказу начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 31.07.2019 №3581 про проведення позапланового заходу (перевірки), направлення на проведення перевірки від 31.07.2019 №2862, фахівцями Головного управління в період з 02.08.2019 по 05.08.2019 здійснено перевірку ФОП ОСОБА_1 , в ході якої встановлено порушення пункту 4.2. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 №19. За результатами перевірки складено акт №3581-1 від 05.08.2019 та винесено припис №704 від 05.08.2019 про усунення порушень вимог законодавства, яким приписано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а саме повернути споживачу - ОСОБА_2 кошти за ненадані послуги відповідно до товарного чеку.
Також апелянт стверджує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 відбувався відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 та від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Від представника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві 07.08.2025 до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з щорічною основною відпусткою представника відповідача. На підтвердження доводів, викладених у клопотанні, представником надано копію наказу №268-вп від 01.08.2025 про надання щорічної відпустки ОСОБА_3 .
Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи із такого.
Апеляційний розгляд справ, визначених, зокрема статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відбувається у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засідання учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія відхиляє вищеподане клопотання представника відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 від 05.06.2019 з вимогою посприяти у поверненні їй коштів за невикористану послугу у сумі 570 грн.
Заява мотивована тим, що 26.05.2019 ОСОБА_2 виїхала з хостелу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв'язку з тим, що строк проживання в хостелі склав 1 добу, а оплату послуг проживання здійснено нею за тиждень, ОСОБА_2 звернулась до директора Хостелу «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1. із заявою про повернення коштів за не використаний період послуги. У своїй заяві ОСОБА_2 просила повернути різницю між сплаченою сумою і вартістю однієї доби проживання у сумі 570,00 грн. Водночас заяву про повернення коштів задоволено не було та в поверненні коштів за невикористані послуги ОСОБА_2 відмовили.
Ha підставі наказу начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 31.07.2019 № 3581 про проведення позапланового заходу (перевірки), направлення на проведення перевірки від 31.07.2019 № 2862, фахівцями Головного управління в період з 02.08.2019 по 05.08.2019 здійснено перевірку ФОП ОСОБА_4 , в ході якої встановлено: порушення пункту 4.2. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, згідно яких споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Так, споживач проживала в хостелі 1 добу згідно товарного чеку на оплату послуг № 4905 від 25.05.2019.
За результатами перевірки складено акт від 05.08.2019 №3581-1, в якому зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення пункту 4.2. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, оскільки споживач ОСОБА_2 в хостелі проживала один день та мала право на розірвання договору про надання готельних послуг у будь-який час за умов оплати фактично наданих послуг (товарний чек на оплату послуг № 4905 від 15.05.2019 на суму 750,00 грн).
Окрім цього, за результатами перевірки складено припис № 704 про усунення порушень вимог законодавства.
Головним спеціалістом контролю у сфері робіт та послуг ОСОБА_5 05.08.2019 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 180, відповідно до якого 05.08.2019 о 13 год. 50 хв. при перевірці ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не повернув кошти споживачу ОСОБА_2 за невикористані дні (товарний чек на оплату послуг № 4905 від 15.05.2019 на суму 750, 00 грн). Споживач має право на розірвання договору у будь-який час, за умови оплати фактично наданих послуг, чим порушено пункту 4.2. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 155 КУпАП, що зафіксовано в акті від 05.08.2019 №3581-1.
В.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Карауловим В.Д. 22.08.2019 відносно позивача прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення № 228, якою встановлено порушення позивачем порушення пункту 4.2. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 153,00 грн.
Із тексту постанови вбачається, що 05.08.2019 о 13 год 50 хв гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці (фізична особа-підприємець) за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги пункту 4.2 Правил користування готельними й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 19.03.2004 № 19, а саме: не повернув кошти гр. ОСОБА_2 за фактично ненадані послуги відповідно до товарного чеку на оплату послуг № 4905 від 25.05.2019 на суму 750 грн, що 05.08.2019 зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення № 180 від 05.08.2019.
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 155 КУпАП порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 244-4 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155-2, частина друга статті 156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-3, 167 - стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 168-1 (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 168-2, стаття 170 - стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 188-2). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу; керівник органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у справах захисту прав споживачів та його заступники.
Згідно з положеннями частини другої статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 4.2 Правил користування готельними й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 19.03.2004 № 19, а саме: не повернув кошти гр. ОСОБА_2 за фактично ненадані послуги відповідно до товарного чеку на оплату послуг № 4905 від 25.05.2019 на суму 750 грн.
Пунктом 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, визначено, що споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.
Проаналізувавши вищезазначені норми права, судова колегія дійшла висновку, що положення п. 4.2 наділяють споживача правом розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 реалізовано право на розірвання договору публічної оферти з надання готельних послуг з суб'єктом підприємницької діяльності.
Тобто, право споживача реалізоване, а тому доводи про порушення позивачем п. 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19 за наведених обставин є необґрунтованими.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії позивача щодо повернення чи неповернення ОСОБА_2 сплачених їй коштів не можуть бути предметом оцінки суду у цій справі, оскільки не становлять об'єктивну сторону порушення пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, та як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується позивачу.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що доводи, які містяться в апеляційній скарзі, викладені щодо описової частини судового рішення, де зазначається позиція позивача та заперечення відповідача.
Водночас щодо мотивувальної частини прийняття судового рішення апелянтом не зазначено жодних доводів та заперечень, з якими останній не погоджується та які можуть бути підставою для скасування судового рішення. Представником Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві лише викладено фактичні обставини справи та зазначено про суперечності умов договору публічної оферти з надання готельних послуг умовам Закону України «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів не надає оцінку вказаним обставинам, оскільки вони не складають об'єктивної сторони порушення пункту 4.2 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19, та як наслідок, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 155 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно п.2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року у справі №760/25210/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан