Дата документу 14.08.2025Справа № 554/6868/25
Провадження № 2/554/3350/2025
14 серпня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Материнко М.О.
за участю секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, у якому прохала змінити розмір аліментів, визначений за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2018 року по справі № 554/655/18 та стягувати з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 гривень, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. .
Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що 27 листопада 2010 року між нею та відповідачем Токарівською сільською радою Лохвицького району Полтавської області було зареєстровано шлюб.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом зі нею. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2017 року по справі № 554/9385/16-ц з Відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.11.2016 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто з Відповідача на мою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 за минулий час, а саме: з січня 2015 року по жовтень 2016 року включно у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року по справі 554/655/18 змінено розмір аліментів, визначений за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.03.2017 року, стягнуто з Відповідача на мою користь на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. Після набрання законної сили судовими рішенням, вона разом з донькою ОСОБА_3 , змушена орендувати житло, оскільки Відповідач, внаслідок аморального способу життя, створив неможливим проживання її та доньки за адресою : АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_2 жодного разу не сплатив аліменти на утримання дитини. Наведені вище умови, очевидно значною мірою погіршують її матеріальне становище та дитини. Сума аліментів, які стягуються на даний час відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2018 є недостатньою для матеріального утримання дитини, оскільки ціни на товари та послуги значно зросли, що автоматично збільшило витрати на утримання дитини. Я не маю офіційного та стабільного заробітку, змушена постійно шукати підробітки з метою забезпечення належних умов проживання дитини, купівлі ліків, відвідування дитиною необхідних для розвитку особистості гуртків. В цей час, Відповідач по справі проживає один у квартирі, має можливість здавати її в оренду. З метою забезпечення інтересів дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, я звертаюсь до Шевченківського районного суду м. Полтави.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та її представник подали до суду заяву про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримувала та просила суд їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Токарівською сільською радою Лохвицького району Полтавської області, про що складено в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 11, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2017 року по справі № 554/9385/16-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.11.2016 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 за минулий час, а саме: з січня 2015 року по жовтень 2016 року включно у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року по справі 554/655/18 змінено розмір аліментів, визначений за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.03.2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.
Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
У відповідності до положення ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до висновку ВС України щодо застосування ст.ст. 181-183, 192 СК України, викладеного у постанові від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Право вимагати зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
При цьому, відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів на утримання дітей саме у твердій грошовій сумі.
При зміні способу стягнення аліментів суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону та наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що спосіб стягнення аліментів має бути змінений.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилається на збільшення витрат на утримання дитини, погіршення її матеріального становища у зв'язку з витратами на оренду квартири, наявність у відповідача у власності нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у 2025 році для дітей віком від 6 років до 18 років встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3196 грн.
Визначаючи розмір аліментів суд враховує, розмір встановленого законом прожиткового мінімуму та приходить до висновку про задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дитини у твердій грошовій сумі, у розмірі 3500 грн.
Даний розмір аліментів суд вважає, достатнім, обґрунтованим та законним.
Згідно роз'яснення, наведеного у постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, стягнення аліментів у зміненому розмірі необхідно розпочати з дня набрання рішенням суду законної сили і проводити стягнення до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Щодо стягнення судових витрат, суд прийшов до таких висновків.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1211, 20 грн.
Керуючись ст. ст.12,13,81,141,223,258-259,263-265,268,274,279,280-284,288-289 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,- задовольнити.
Змінити розмір аліментів, визначений за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2018 по справі №554/655/18.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Материнко