П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/4090/25-Е
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
14.04.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Косіцина В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Грабовського Ю.М.
За участю: секретаря - Недашківської Я.О.
апелянта - ОСОБА_1
представника відповідача - Котух М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
скасувати постанову поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Кернос С.А. Серії ЕНА №4156217 від 26.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень;
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час винесення оспорюваної постанови поліцейським не з'ясовано у повному обсязі всі обставини справи, у тому числі в оспорюваній постанові відсутні відомості про те, що позивачем порушено черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; не надано дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, або іншою дорогою; відсутні відомості про точне і фактичне місце скоєння адміністративного правопорушення; відомості про встановлення дорожнього знаку 2.2 з дотриманням вимог Національного стандарту, а також відомостей про те, де саме водій повинен був зупинитись.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на підставі належних і допустимих доказів підтверджено ту обставину, що позивач, наближаючись до дорожнього знаку 2.2, не виконав вимоги Правил дорожнього руху України та не здійснив зупинку транспортного засобу перед таким знаком.
Суд першої інстанції визначив, що оспорювана постанова винесена обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, містить усі необхідні відомості про обставини скоєння правопорушення, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що в оспорюваній постанові зазначається про не виконання позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснення проїзду без зупинки, чим порушено пункт 8.4.б ПДР, а саме порушення вимог знаків пріоритету. Однак, оспорювана постанова не містить відомостей про порушення позивачем черговості проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги, чи не надання дороги транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається.
Апелянт також зауважує на тому, що оспорювана постанова не містить відомостей про місце скоєння адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено наявність у місці правопорушення дорожнього знаку 2.2.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 26.02.2025 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Кернос С.А. винесено постанову Серії ЕНА №4156217 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.
Згідно вказаної постанови, 26.02.2025 о 17:23 год. позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса+250км не виконав вимог дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.8.4.б ПДР - порушення вимог знаків пріоритету.
Не погоджуючись із винесеною постановою, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).
Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Підпунктом «б» пункту 8.4 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 дорожні знаки (додаток 1) поділяються, зокрема, на знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або ж вузьких ділянок дороги.
Зокрема, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відноситься до знаків пріоритету і передбачає, що «забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов'язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.
Так, згідно відеозапису з камер зовнішнього спостереження («IMG_1258»), посилання на який міститься в оспорюваній постанові, та який відповідно до положень 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, позивач, наближаючись до дорожнього знаку знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» хоча й зменшив швидкість перед знаком 2.2, однак беззаперечно не виконав вимоги ПДР України та не здійснив зупинку транспортного засобу перед таким дорожнім знаком.
Доводи апелянта про не встановлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин щодо порушення позивачем черговості проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги, чи не надання дороги транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, як умова притягнення до відповідальності за виявлене правопорушення, не має правового значення для розгляду даної справи. Адже, як вже встановлено вище, виявлене правопорушення полягає у порушенні вимог підпункту «б» пункту 8.4.б. ПДР, тобто у не здійсненні повної зупинки транспортного засобу безпосередньо перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».
Судом першої інстанції також правильно враховано, що за визначенням, наведеними в Законі України «Про автомобільні дороги», автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» від 15.12.2023 року №1318 затверджено перелік автомобільних доріг загального користування державного значення, зокрема, автомобільної дороги «Київ - Одеса» М-05, протяжністю 560,8 км.
Автомобільна дорога є лінійним комплексом інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів, тому такій ділянці дороги не присвоюється адреса, а її облік здійснюється у кілометрах.
В оспорюваній постанові чітко визначено місце вчинення правопорушення - автомобільна дорога «Київ-Одеса», М-05, 210 км, що також збігається з місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Місце вчинення позивачем правопорушення, у тому числі розміщення дорожнього знак 2.2, також підтверджується копією схеми організації дорожнього руху при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідним машин і механізмів, км.210+600 (правий проїзд) автодороги загального користування державного значення І-б технічної категорії М-05 Київ-Одеса.
Отже, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про не доведеність поліцейським дійсних обставин правопорушення, не зазначення цих обставин в оспорюваній постанові, у тому числі відомостей про місце вчинення правопорушення.
Підсумовуючи, слід визначити, що доводи апелянта про наявність обставин, які звільняють його від адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження. В свою чергу, відповідачем на підставі належних і допустимих доказів доведено факт вчинення водієм правопорушення та обґрунтованість і правомірність адміністративного стягнення.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову і скасування постанови відповідача.
З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2025 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський