Київський районний суд м. Полтави
Справа № 336/2514/25
Провадження №2/552/1899/25
06.08.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,
представник позивача - Вершковська Тетяна Юріївна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Ткаченко Світлана Василівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» (попередня назва - ТОВ «ФК «Пінг-Понг» ) звернувся до Шевченківського районного суду м.Заоріжжя з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві посилався на те, що 14.02.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1074646, за яким позивач надав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн.
Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
09.10.2020р. згідно умов Договору факторингу №03/10, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1074646 від 14.02.2020 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ТОВ «Діджи Фінанс») (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ТОВ «ФК «Пінг-Понг) укладено Договір факторингу № 1/15 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1074646 від 14.02.2020р.
Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 19189,87 грн., із яких:
заборгованість за тілом кредиту становить 7695 грн.;
заборгованість за відсотками становить 10294,87 грн.;
заборгованість за комісією становить 1200 грн.;
заборгованість за пенею становить 0 грн.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1074646 від 14.02.2020 р. у розмірі 19189,87 грн.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м.Полтави (а.с. 140).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 09 травня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 143).
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.
Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти позову, посилаючись на те, що позивач не довів свого права вимоги на 19189,87 грн.
Відповідач не визнає, що нею було підписано договір, який додано до позову - Кредитний договір № 1074646 від 14.02.2020 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач підписала даний договір одноразовим цифровим ідентифікатором.
Проте, з долученої до справи копії договору не вбачається, що цей договір підписано позичальником та позикодавцем.
Додаток № 1 до договору Графік розрахунків також не містять інформації про підписання сторонами.
Ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який було надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який позичальником було використано.
При цьому, сам текст договору про споживчий кредит містить інформацію про підписання його представником ТОВ «Мілоан» Вініченком Олексієм Віталійовичем електронним підписом, але доказів такого підписання також не надано.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Оскільки відповідач не визнає факт укладення між ТОВ «Мілоан» та нею доданого до позову Кредитного договору № 1074646 від 14.02.2020 року, а доказів підписання такого договору між сторонами, позивачем до позову не додано, то відповідно, позивачем не доведено факт укладення зазначеного вище договору ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Позивачем не доведено факт укладення кредитного договору № 1074646 від 14.02.2020р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, та відповідно не доведено факту набуття ним права вимоги до відповідачки на грошові кошти на підставі цього договору.
Тому просила в задоволенні позову відмовити.
Не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві, позивач надав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.163-169).
Відповідач надала до матеріалів справи додаткові письмові пояснення, у яких просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Під час перебування справи в провадженні Київського районного суду м.Полтави позивач змінив назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», що підтверджується рішенням №1778 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.175-177).
В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач та її представник, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в засідання також не з'явились. В тексті відзиву звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача та її адвоката.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи дану справу про стягнення заборгованості, суд має встановити такі обставини: чи було укладено кредитний договір, чи належним чином сторони цього договору виконали свої зобов'язання, якщо має місце порушення зобов'язання, ким воно допущено та в чому полягає, чи наявна у відповідача заборгованість за кредитним договором, та чи має позивач право вимагати стягнути на його користь таку заборгованість.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач зазначив, що 14.02.2020 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Тонських Анна Олександрівна (відповідач) подав Заявку на отримання кредиту № 1074646. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ «Мілоан» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1074646 від 14.02.2020 р. (далі Кредитний договір), який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 1074646 від 14.02.2020 р. з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн.
Проте, долученими до матеріалів справи доказами факт укладення ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору, в тому числі в електронній формі, не підтверджується.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач підписала даний договір одноразовим цифровим ідентифікатором.
В той же час з долучених до справи доказів не вбачається, що цей договір підписано позичальником.
Ні анкета-заява, ні договір про споживчий кредит №1074646, ні додаток до договору - графік платежів не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 .
Ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який було надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який позичальником було використано (а.с. 20-21, 38-44).
При цьому текст договору про споживчий кредит №1074646 від 14 лютого 2020 року містить вказівку про підписання його представником ТОВ «Мілоан» Вініченком Олексієм Віталійовичем, але також не містить інформації щодо часу його підписання та щодо електронного підпису, яким договір було підписано (а.с. 38-43).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит №1074646 від 14 лютого 2020 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідач факт укладення такого договору заперечує, посилаючись на відсутність на договорі її підпису.
Відповідно, позивачем не доведено факт укладення зазначеного вище договору ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Перерахування ТОВ «Мілоан» коштів на рахунок ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №15238827 від 14 лютого 2020 року не свідчить про укладення сторонами кредитного договору (а.с. 66).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тому за відсутності доказів підписання кредитного договору обома сторонами суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що 09 жовтня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №03/10, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступив права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.45-57).
Але доказів того, що за вказаним договором факторингу №03/10 від 09 жовтня 2020 року ТОВ «Мілоан» передано до ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №1074646 від 14.02.2020, позивач до матеріалів справи не надав.
Разом з цим до матеріалів справи позивачем додано витяг з додатку до іншого договору, а саме до договору факторингу №03/10 від 24.01.2022, згідно якого ТОВ «Діджи Фінанс» також набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №1074646 від 14.02.2020 (а.с. 18).
Копію такого договору факторингу №03/10 від 24.01.2022 позивач до матеріалів справи не надав.
24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступив права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (а.с.58-64).
Згідно витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №1074646 від 14.02.2020 (а.с. 17).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як передбачено ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем не доведено факт укладення кредитного договору ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та не доведено факту набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за таким договором.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг» задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 266 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029,
відповідач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення суду виготовлено 06.08.2025 року.
Головуючий О.А. Самсонова