Справа № 367/2541/23
Провадження №2/367/816/2025
Іменем України
13 серпня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.,
за участю секретаря Шаповала О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої падінням дерева,-
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої падінням дерева.
На обґрунтування вимог позивач зазначає, що в ніч з 09 на 10 січня 2023 року з території сусіднього домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було спричинено матеріальну шкоду внаслідок падіння дерева на будинок, якій на праві власності належить позивачу. 10.01.2023 року за заявою ОСОБА_1 було проведено незалежну експертну оцінку, суб'єктом оціночної діяльності, ОСОБА_3 . За результатами проведеної експертної оцінки було складено звіт №20230320-019 від 20 січня 2023 року. Метою проведення оцінки було встановлено визнання вартості об'єкта оцінки для відшкодування збитків, а саме частини даху та частини огорожі житлового будинку. Згідно висновку експерта від 20.01.2023 року загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу, власнику будинку частина даху та частина огорожі якого були пошкодженні внаслідок падіння дерева становить 28 817,18 грн.
На підставі цього просив Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі - 28 817,18 гривень, понесені витрати за проведення звіту про незалежну експертну оцінку в розмірі 1000 гривень та судовий збір.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
26.06.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шурхно К.А. надійшов відзив на позов, в якому вказано, що Відповідач не визнає вимог Позивача повністю та заперечує правові підстави позову. Вказано, що ограни державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб. Основною характеристикою позитивних прав зобов'язань держави є те, що, по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних та належних заходів для захисту цих прав. Також зазначили, що в зв'язку з тим, що позивачем не доведені обставини, викладені в позовній заяві, вважають, що доводи позивача необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Позивач, 14.08.2023 року через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що йому, ОСОБА_1 , було спричинено матеріальну шкоду внаслідок падіння дерева з території сусіднього домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на його будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Зазначив, що відповідач має відшкодувати шкоду завдану падінням дерева, оскільки безпосередньо вона є відповідальною за збереження зелених насаджень та має доглядати за ними. На підставі цього просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13.11.2023 року від представника відповідача адвоката Шурхно К.А. надійшло заперечення на відповідь, в якому зазначено, що наданий позивачем Звіт №20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 на загальну суму 28817,18 грн., не може бути взятий судом до уваги, оскільки у відповідності до законодавства не є належним та допустимим доказом. Так відповідно до Листа-вимоги про відшкодування шкоди завданої падінням дерева від 07.03.2023 року. ОСОБА_1 в додатках додано лише один аркуш, з назвою «Копія акту виконаних робіт», хоча на вигляд цей аркуш не несе ознак будь-якого документу, оскільки відсутні його обов'язкові ознаки. При цьому, на самому аркуші, який позивач називає «Копія акту виконаних робіт» вказано, що ціни станом на 28.12.2022 рік. Тобто, адвокат робить припущення, що оцінка вартості робіт була проведена до подій, які відбулися в ніч з 09 на 10 січня 2023 року.
Додав, що до вищезазначеного листа-вимоги не було надано копії Звіту №20230320-019 що може казати про те, що на момент написання листа-вимоги, Звіту не існувало і його було зроблено пізніше ніж 20.01.2023 року. Адвокат зазначив, що у своїй позовній заяві від 13.04.2023 року ОСОБА_1 вказує, що 10.01.2023 року за його заявою було проведено незалежну експертну оцінку, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 . Але є усі підстави вважати, що оцінювач ОСОБА_3 10.01.2023 року фактично не був за адресою: АДРЕСА_2 . Зауважив, що позивачем не надано жодного доказу належним чином оформленої фіксації фактичних пошкоджень, внаслідок падіння дерева з території домоволодіння Відповідача. Так, наведені фотографії розділу «Фотофіксація об'єкта оцінки» Звіту № 20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , вказують на факт надходження верхньої частини дерева на краю даху будинку та пошкодження частини паркану позивача.
Крім того вказав, що про факт фіктивності Звіту №20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , може вказувати наступне. Відповідно до «Висновку про вартість об'єкта оцінки», вищевказаного Звіту, підставою проведення оцінки є Договір №20230320-019 від 20.01.2023 року, за заявою позивача від 10.01.2023 року. Хоча при цьому, у своїй позовній заяві від 13.04.2023 року ОСОБА_1 вказує, що 10.01.2023 року за його заявою було проведено незалежну експертну оцінку, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 . Тобто, спочатку було проведено незалежну оцінку, а лише потім, через 10 діб було укладено договір на її проведення.
Зазначиа, що усі вищенаведені факти вказують на фіктивність Звіту №20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку. На підставі цього просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача - адвокат Михайленко Д.П. подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, та вказала що сторона позивача позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до Витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальної площі 296,5 кв.м., житлова площа 116,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
В ніч з 09 на 10 січня 2023 року зазначений будинок було пошкоджено шляхом падіння дерева, яке знаходилося на території сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті було пошкоджено дах будинку та паркан, чим було завдано матеріальної шкоди власнику майна
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 117,2 кв.м. та житловою площею 54 кв.м.
Як слідує з листа начальника ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Малоголового О. адресований ОСОБА_4 , було розглянуто звернення громадян з приводу пошкодження будинку, внаслідок падіння дерева, у зв'язку з поганими погодними умовами від пориву вітру впало сухе дерево (сосна) на будинок. В листі зазначено, що інформацію за вказаним фактом внесено до ІКС ІПНП відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області 27.01.2023 за № 1318. Також вказано, що вивченням вказаного звернення, ознак кримінального правопорушення не встановлено.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.11.2013 року видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Після шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_6 ».
Встановлено, що 07.03.2023 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист-вимогу про відшкодування шкоди завданої падінням дерева, в якому зазначав, що звертається для добровільного врегулювання відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок події, яка трапилася в ніч з 09 на 10 січня 2023 року, а саме падіння дерева з території домоволодіння, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Зазначив, що в результаті падіння даного дерева на його житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 28 762 грн, що становить 25 762 грн на ремонт будинку та 3000 грн на ремонт паркану. У зв'язку з чим просив відшкодувати йому матеріальну шкоду.
Суд встановив, що відповідно до видаткової накладної № 2 від 21 січня 2023 року було оформлено замовлення № 4 від 21.01.2023 року на загальну суму 25 762 грн. З яких 6 550 грн. вартість ремонтних робіт, 18 262 грн. вартість за матеріали, та 950 грн. витрати за додаткові послуги. Які включають в себе витратні матеріали та транспортні витрати.
Відповідно до Звіту №20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку, було проведено експертну оцінку вартості матеріального збитку, завданого громадянину України ОСОБА_1 , власнику житлового будинку (земельна ділянка кадастровий номер 3210945900:01:095:0008, площею 0,1323 га, цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_2 ), частину даху та частину паркану, якого, пошкоджено внаслідок падіння дерева, що знаходились на сусідній земельній ділянці кадастровий номер 3210945900:01:095:0425, площею 0,00333 га, цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою проведення оцінки є Договір №20230320-019 від 20.01.2023 року, Заява заявника від 10.01.2023 року. Метою оцінки було визнання вартості Об'єкта оцінки для відшкодування збитків. Дата оцінки 20 січня 2023 року. Встановлено, що загальна вартість матеріального збитку, завданого громадянину України ОСОБА_1 , власнику житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння частина даху та частина огорожі якого були пошкоджені внаслідок падіння дерева, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3210945900:01:095:0008, площею 0,1323 га, цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_2 ), станом на 20.01.2023 року становить 28 817, 18 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот сімнадцять гривень 18 копійок).
З фото фіксації Об'єкта оцінки, наданих в Звіті №20230320-019 від 20.01.2023 року про незалежну експертну оцінку, вбачається, що з сусіднього домоволодіння впало дерево, пошкодивши частину даху та частину огорожі житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд встановив, що відповідно до акту з обстеження складений за результатами проведеного обстеження пошкоджених будівель і споруд під час бойових дій на території Гостомельської об'єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області спричинених збройною агресією російської федерації від 22.05.2023 року № 3320, комісією з обстеження об'єктів, які за результатами попереднього візуального огляду визначені як значні пошкодження, але можуть бути відновлені шляхом ремонту, в присутності власника (управителя) об'єкта ОСОБА_2 проведено огляд житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що були виявлені дефекти і пошкодження в частині покриття покрівель, заповнення віконних і дверних прорізів, які були відновленні власником. Відповідно до висновку комісії з обстеження: нерухоме майно пошкоджене в наслідок бойових дій на території Гостомельської об'єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, спричинених збройною агресією Російської Федерації та на дату обстеження потребує виконання робіт з відновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р., потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на Відповідача.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2018 року у справі №753/7281/15-ц (№61-1832св17).
У Постанові Верховного суду України у складі другої палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року по справі № 211/1489/13-ц зазначено, що аналіз норми пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дає підстави дійти висновку про те, що громадяни вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що Власники земельних ділянок - це юридичні та фізичні особи, які мають документ на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до пункту 5.2 Правил - на території об'єктів відповідно до містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої території або брати пайову участь в утриманні об'єкта.
П'ятим абзацом пункту 5.5 Розділу 5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або
користувачі.
Згідно з пунктом 7.2 Правил Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в
оренду, - за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Пунктом 7.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що Господарська та інша діяльність проводиться з урахуванням коштів, необхідних для охорони, утримання та відновлення зелених насаджень і міських лісів. Кошти передбачають: місцеві органи самоврядування на утримання об'єктів зеленого господарства комунальної форми власності, підприємства, організації, установи на утримання зелених насаджень на територіях, які їм належать на правах власності, довгострокової оренди, власники чи користувачі земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження.
Протиправність бездіяльності відповідача виражається у бездіяльності з організації у визначені Розділом 12 Правил строки відповідних оглядів цього дерева на предмет виявлення його аварійності, гнилі, сухостійності, тощо. Між вказаною бездіяльністю та шкодою, яка завдана позивачу падінням на його будинок дерева наявний прямий та безпосередній причинно - наслідковий зв'язок.
Суд вважає, що відповідач перед судом не довела відсутності своєї вини та відсутності підстав для відшкодування за її рахунок шкоди на користь позивача.
З врахуванням закріплених у статті 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, аналізуючи фактичні обставини справи, позицію сторін щодо способу поділу майна, надані суду докази, які суд вважає достатніми та належними, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, разом з тим, обставини справи відповідачем визнаються в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку що вимоги позивача щодо визнання майна особистою приватною власністю, спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна в розмірі підлягають задоволенню. Запропонований поділ є об'єктивним, справедливим, та не порушує права жодної зі сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.
Суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрати щодо пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Суд не вирішує питання стягнення судового збору з відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про відмову від вимог в частині стягнення судового збору на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 15-16, 20, 22-23, 325, 386, 1166 ЦК України, Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої падінням дерева - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі - 28 817,18 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот сімнадцять гривень 18 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за проведення звіту про незалежну експертну оцінку в розмірі 1000 гривень та судовий збір.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Представник відповідача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя: Д.С. Кухленко