"14" серпня 2025 р. Справа № 363/3283/25
14 серпня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення 30.05.2025 року близько 16 год. 50 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання ухилилася від виконання батьківських обов'язків передбачених ст. 150 СК України щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не забезпечила контроль на його поведінкою та дозвіллям унаслідок чого останній, перебуваючи без супроводу дорослих, під час катання на самокаті, раптово виїхав на проїзну частину по вул. Київській в с. Демидів, перед автомобілем, що рухався в попутному напрямку, чим створив аварійну ситуацію та загрозу дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 подала заяву про визнання своєї вини.
Дослідивши справу, суд дійшов таких висновків.
Насамперед слід зазначити, що саме тільки визнання особою своєї вини не є достатнім доказом вчинення правопорушення, не може бути визначальною підставою для висновку про винуватість особи, оскільки в такому разі винуватість особи також має об'єктивно і обґрунтовано підтверджуватися сукупністю здобутих доказів і всебічно та повно з'ясованими обставинами справи, містити всі елементи відповідного складу правопорушення.
Так, при підписанні протоколу ОСОБА_2 пояснила, що є непрацездатною внаслідок онкозахворювання, має трьох дітей, одна з яких інвалід з дитинства. Зі слів сина їй відомо, що той 30.05.2025 року самокатом їхав на тренування з футболу та рухався по узбіччю вул. Київської. Під час руху мав перетинати проїзну частину, коли невірно зрозумів водія автомобіля Фольксваген, вирішивши, що той його пропускає, а після різкого гальмування автомобіля відразу повернувся на узбіччя. Будь-яких тілесних ушкоджень не отримав, пошкоджень транспортним засобом та майну не спричинено.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
У той же час, в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, від яких саме батьківських обов'язків та яким чином ухилилася ОСОБА_1 . Дані про те, що матір не забезпечила дитині необхідні умови для життя, навчання та виховання у справі відсутні.
Твердження в протоколі стосовно дорожнього інциденту й створення її сином аварійної ситуації на будь-яких належних доказах не ґрунтується і є безпідставним.
Разом з тим таке твердження не містить у собі достатніх підстав для притягнення його матері до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Саме тільки посилання в протоколі на ці обставини на невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків щодо її сина вказувати не може. Один лише цей інцидент на проїзній частині не є доказом невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків згідно вказаних вимог Закону.
При цьому під час провадження по справі умови проживання батьків і дітей не обстежувалися, пояснення від дитини не відібрано, обставини здійснення батьками своїх обов'язків у сім'ї не з'ясовувалися, коли одна лише долучена до протоколу довідка-характеристика ОСОБА_1 , яка складена співробітником поліції, є вкрай незмістовною й обставин ухилення матір'ю від виконання своїх обов'язків щодо дітей не містить.
Суд звертає увагу й на те, що рапорт співробітника поліції не є доказом в розумінні вимог ст. 251 КУпАП. Не може бути доказом й посилання в рапорті на виявлення в соціальній мережі критичного допису та відеозображення дорожнього інциденту за участі неповнолітніх із припущенням в коментарях про навмисне створення дітьми аварійної ситуації.
Вимогами ст. 62 Конституції України й принципом верховенства права, передбачається, що судове рішення й визнання вини особи у вчиненні правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, коли всі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено на підставі обґрунтованих і належних доказів.
В цьому зв'язку, суд зазначає, що при складанні протоколу будь-яких учасників описуваної дорожньої пригоди не встановлено й не опитано, пояснення від них не відібрано. Відеозапис події, у разі його наявності, не здобуто й до протоколу не долучено.
Належні й достатні дані про створення аварійної обстановки на дорозі та внаслідок порушення яких саме вимог Правил дорожнього руху України в контексті складу правопорушення передбаченого ст. 122 КУпАП в справі не здобуто, в протоколі не зазначено й суду не надано.
Суд звертає увагу, що сам по собі моніторинг дописів у соціальних мережах й коментарів до них, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи, не можна вважати здійсненням належної перевірки по справі, що є недотриманням вимог ст.ст. 7, 9, 245 КУпАП.
Крім того, за змістом вимог ст. 313 ЦК України супровід батьками своїх дітей до 14 років здійснюється не при будь-якому їх дозвіллі, навчанні, пересуванні, катанні на самокаті, тощо, а при щонайменше приміському, міжміському пересуванні територією України, тобто у тих випадках, коли дієздатність малолітніх дітей в силу їх певного віку та розвитку обмежується на підставі Закону.
При цьому дані про подію, тобто про факт діяння (дію або бездіяльність) матері ОСОБА_1 по відношенню до своєї дитини, з посиланням на невиконання матір'ю своїх обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, матеріали справи не містять, коли один лише протокол доказом цього бути не може.
Виходячи із зазначеного та беручи до уваги викладене, суд вважає, що з метою прийняття законного і обґрунтованого судового рішення слід дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , відсутній, а тому провадження в цій справі слід закрити.
На підставі викладеного та керуючись статями 9 і 247 КУпАП,
постановив:
провадження в справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя