Справа № 288/1263/25
Провадження № 3/288/399/25
14 серпня 2025 року селище Попільня
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , на утримані має двох малолітніх дітей, місце роботи: не працює, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за статтею 184 КУАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №545754 від 21.07.2025 року гр. ОСОБА_1 , 04.07.2025 о 11 год. перебуваючи в с.Криве, ухилилась від виконання передбачених законом батьківських обов'язків відносно своїх малолітніх дітей, яких вона в зазначений час залишила без догляду та опіки.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину не визнала та пояснила, що 04.07.2025 року залишила своїх двох малолітніх дітей у своїх батьків в с.Криве, а сама в цей час поїхала в сусіднє село Корнин, обробляти городину, в подальшому до неї приїхали працівники поліції та пояснили що вона не має права лишати дітей у своїх батьків та вони склали на неї протокол.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ст.184 КУпАП, у справі немає.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 до матеріалів справи долучено лише один протокол про адміністративне правопорушення.
Стаття 251 КУпАП визначає, серед інших, протокол про адміністративне правопорушення, як джерело доказів.
Протокол є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, являє собою лише початковий правовий висновок щодо певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, а обставини викладені в ньому повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду. Таких доказів суду не надано, а суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, повинно бути підтверджено доказами вчинення такого правопорушення, а саме: поясненнями свідків, відеоматеріалами або іншими доказами, визначеними у ст. 251 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Разом з тим належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов'язків відносно малолітніх дітей матеріали справи не містять.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 184 КУпАП, однак, не зазначено, за якою частиною статті 184 КУпАП підлягає притягненню особа до адміністративної відповідальності.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зіст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series А заява №25).
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наявних обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст.247, ст. 280, ст. 284 КУпАП, суд
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Попільнянський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Попільнянського
районного суду Р.М.Поліщук