14 серпня 2025 року справа №200/1694/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши у порядку письмового матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 200/1694/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 200/1694/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 73% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та проведення перерахунку з 01.12.2019 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі № 200/6317/23, проведення перерахунку з 01.06.2024 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 200/6825/24, з основним розміром 70%.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 із застосуванням основного розміру пенсії 73% грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2016 по день проведення перерахунку.
Отже, спірним питанням цієї справи є протиправність зменшення раніше призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ пенсії з 73% до 70% відповідних сум грошового забезпечення після перерахунку з 01.01.2016.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне витребувати додаткові докази у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Слід зазначити, що оскарженим рішенням місцевого суду задоволено позов та зобов'язано здійснити перерахунку з 01.01.2016.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 122 КАС України Позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду та відповідно, за приписами статті 123 КАС України означені позовні вимоги залишаються без розгляду.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнив, поновив позивачу пропущений строк звернення з даним позовом до адміністративного суду.
Суд мотивував таке рішення наступним:
«Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст. 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з цією позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити».
З таким висновком судова колегія апеляційного суду не погоджується, оскільки він суперечить висновкам постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відтак, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.01.2021 в справі №520/11178/2020 та інші судові рішення, прийняті раніше, не заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять та позивачем або його представником не надано доказів, що він звернувся до суду у межах шестимісячного строку звернення до суду після того, як дізнався про порушення своїх прав.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В заяві про поновлення строку на звернення до суду представник позивача зазначив, що позивач не мав розумних причин сумніватися в добросовісності дій працівників пенсійного органу.
Також в Україні був введений з 24 лютого 2022 року військовий стан у зв'язку збройною агресією російської федерації, який продовжується по теперішній час, що на думку представника позивача, є поважною причиною пропуску строку.
Представник позивача звернув увагу, що у цій справі позивач оскаржує дії щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення. Отже, ця дія відповідача прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі.
З урахуванням обставин справи та наведених цій ухвалі правових висновків Верховного Суду, вказані в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду підстави колегія суддів не може визнати поважними.
Так, з цим позовом позивач звернувся до суду 10.03.2025.
Факт повномасштабного вторгнення збройних формувань російської федерації на територію України сам по собі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач та його представник не навели доказів того, що протягом строку звернення до суду ця обставина безпосередньо унеможливила вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.
При цьому 70% відповідних сум грошового забезпечення відповідачем застосовано до позивача після перерахунку з 01.01.2016, тобто, задовго до факту повномасштабного вторгнення збройних формувань російської федерації на територію України та введення воєнного стану.
Згідно матеріалів пенсійної справи, наданої відповідачем, позивачу з того часу неодноразово здійснювались перерахунки пенсії, виходячи із 70% грошового забезпечення, зокрема, і на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду в справі № 200/6317/23, що набрало законної сили 07.05.2024, і з червня того ж року він став отримувати пенсію в розмірі 15880,11 грн замість 7512,35 грн.
Із запитом до пенсійного органу представник позивача звернулась лише 30.12.2024, на що отримала відповідь листом від 03.01.2025, тобто, доводи позивача щодо активної поведінки не відповідають матеріалам справи.
Приписи ч.3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ про те, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, - на спірні правовідносини (% відповідних сум грошового забезпечення при обчисленні пенсії) взагалі не розповсюджуються.
Місцевий суд послався на рішення Європейського Суду з прав людини щодо загальних правил стосовно доступу до правосуддя.
В той же час, в пункті 25 рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 по справі «Кечко проти України» зазначено, що рішення національних судів щодо відхилення вимог заявника стосовно виплат за ці періоди базувались на внутрішньому законодавстві. Суди не могли розглядати щодо суті вимоги заявника за період з 1997 року по 1998 року у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини не вбачав будь-яку свавільність у рішеннях суду стосовно цих періодів. Відповідно, у цій частині заяви не було порушення статті 1 Протоколу N 1 (994_535).
Отже, застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом не є обмеженням прав позивача на доступ до правосуддя.
Відтак, колегія суддів визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані позовній заяві.
За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 у справі № 140/3708/19, системний аналіз положень ст. 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, ст. 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч. 3 та 4 ст. 123 КАС України).
Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішення питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11.02.2021 у справі № 140/2046/19, від 10.06. 2020 у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020 у справі № 817/660/18, від 17.03.2021 у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19, від 27.02.2021 у справі № 140/3708/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з метою дотримання прав та гарантій позивача на всебічний та об'єктивний розгляд адміністративної справи, необхідно запропонувати останньому ВКАЗАТИ ІНШІ ПІДСТАВИ для поновлення строку та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.80, 122, 123, 237, 292, 309, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Запропонувати позивачу ОСОБА_1 та представнику позивача Єрьоміній Вікторії Анатоліївні надати суду заяву поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Заяву та докази надати до Першого апеляційного адміністративного суду в електронному вигляді на електронну пошту суду (inbox@1aa.court.gov.ua) або через особистий кабінет в системі «Електронний суд», або ж за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Левка Лук'яненка, буд. 23 до 25 серпня 2025 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук