14 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/8396/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанови головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Я.О. про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.07.2025 ВП №78562551, винесених з примусового виконання виконавчого листа виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.06.2025 по справі №620/6547/24.
В обгрунтування позову зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №620/6547/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив нарахування коштів (копія довідки-розрахунку від 08.04.2025 №5/5872ф додається), подано до забезпечуючого фінансового органу заявку-розрахунок для виділення коштів на даний напрямок видатків (копія заявки-розрахунок від 08.04.2025 № 5/5879ф додається).
Суд ухвалою від 06.08.2025 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання 14.08.2025 о 11:00 год.
На адресу суду від представника відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №78562551 та відзив на позов, в якому він у задоволенні позову просив відмовити та наголосив, що рішення суду боржником не виконано, а тому жодних порушень норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваних постанов державним виконавцем не допущено, відповідно підстави для їх скасування відсутні.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №620/6547/24 від 04.06.2025 виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 включно (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»..
У зв'язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 09.07.2025 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №78562551.
Відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів (надіслано на адресу).
Копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження, як це передбачено статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».
23.07.2025 державним виконавцем складено акт про те, що на постанову про відкриття виконавчого провадження 21.07.2025 до відділу надійшло повідомлення боржника за вих. №11/2353 від 17.07.2025, яким повідомлено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 №620/6547/24 боржником здійснено нарахування коштів (копія довідки-розрахунку від 08.04.2025 №5/5872ф) та подано до забезпечуваного фінансового органу заявку-розрахунок для виділення коштів на даний напрямок видатків (копія заявки-розрахунок від 08.04.2025 №5/5879ф).
Згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 №620/6547/24 боржника зобов'язано здійснити нарахування та виплату. Рішення виконано частково, оскільки боржником здійснено нарахування коштів, але нарахована сума не виплачена.
Станом на 07.08.2025 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 №620/6547/24 вважається невиконаним.
Звертаючись до суду позивач не погоджується з прийнятими відповідачем постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки вважає, що рішення суду ним було виконано в повному обсязі.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
При цьому, частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Також частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Розділом VI Інструкції №512/5 закріплено «Фінансування виконавчого провадження».
Пунктом 1 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №554.
Згідно з пунктом 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Таким чином, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19) та у постановах Верховного суду від 26.08.2020 у справі №360/4369/19, від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, від 28.01.2021 у справі №640/24233/19.
Матеріалами справи підтверджується, що 09.07.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78562551 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по ВП №78562551.
При цьому, суд наголошує, що постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виноситься у зв'язку з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто оскаржувані постанови є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження, проте постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2025 позивачем не оскаржується, а тому постанови про стягнення з боржника суми виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження скасуванню не підлягають.
Щодо доводів позивача про те, що останнім вжито заходів на виконання судового рішення та останнє виконано в повному обсязі, що підтверджується копією довідки-розрахунку від 08.04.2025 №5/5872ф та копією заявки-розрахунку від 08.04.2025 № 5/5879ф, тобто до відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження будь-якої інформації щодо повного фактичного виконання рішення у справі №620/6547/24 не містять. Та обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив нарахування коштів, замовив у забезпечувального органу розраховану суму та очікує на її отримання для проведення виплати, свідчать лише про поважні причини невиконання рішення, а тому останні не можуть бути розцінені судом як повне та добровільне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи дані обставини, виконавче провадження станом на момент розгляду справи в суді, не підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий збір та витрати виконавчого провадження підлягають стягненню.
За змістом частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Врахувавши вищевикладене в сукупності, перевіривши в межах доводів позовної заяви оскаржувані постанови відповідача на відповідність приписам частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просп. Миру, 43, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 43316700.
Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2025 року.
Суддя Л.О. Житняк