13 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/4478/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 18.05.2023 включно грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 по 18.05.2023 включно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військової частини НОМЕР_1 ), що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної та додаткової»);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в спірні періоди було невірно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військове звання.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 14.05.2025, однак правом подачі відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позивач проходи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 (а.с.13) та згідно з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2024 № 524-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.04.2024. У даному наказі, зокрема зазначено: щорічну основну відпустку за 2022 та 2024 рік не використав (а.с.69).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2025 №49 позивачу, зокрема, було виплачено: грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Також позивачу виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (а.с.68, 70-71).
Також як слідує з довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2025 №48 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року. З січня 2023 року по квітень 2024 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.68).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
При цьому, суд враховує, що визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знаходяться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі, відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невірного нарахування йому грошового забезпечення за спірні періоди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково шляхом:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 11.09.2020 по 18.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 11.09.2020 по 18.05.2023, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині періоду з 30.01.2020 по 10.09.2020, то останні задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, як слідує з листа від 27.02.2025 №09/2652-25 відповідно до наказу відповідача від 11.09.2020 №459-ОС, позивач проходить службу у відповідача з 11.09.2020.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2023 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», то останні задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання позивачем спірних виплат за 2020, 2021, 2023 роки, як наслідок відсутні підстави для здійснення відповідного перерахунку.
Щодо позовних вимог в частині врахування додаткової винагороди при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток та врахування індексації грошового забезпечення при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020,2021, 2022, 2023 роки, суд зазначає наступне.
Так, в частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХП (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2024 № 524-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.04.2024. У даному наказі, зокрема зазначено: щорічну основну відпустку за 2022 та 2024 рік не використав.
Тобто позивач має право на компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2025 №49 позивачу, зокрема, було виплачено: додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Також факт виплати позивачу додаткової винагороди підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за 2022, 2023, 2024 роки та витягами з рапортів.
Тобто, вказана виплата у спірний період мала постійний, щомісячний характер, як наслідок наявні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки з урахуванням додаткової винагороди згідно постанови №168.
Також суд зазначає, що статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України “Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку вказаних вище виплат.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивачу було виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення в 2020, 2021, 2022, 2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
При цьому, як слідує з довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2025 №48 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року. З січня 2023 року по квітень 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.68).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік; зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, то останні задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. Як встановлено судом вище починаючи з січня 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалася, як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині врахування індексації при виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2023 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, то останні задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання позивачем спірних виплат за 2020, 2021, 2023 роки, як наслідок відсутні підстави для здійснення відповідного перерахунку.
Крім того, суд зазначає, що починаючи з січня 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалася.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 з огляду на те, що здійснення відрахування з нарахованої суми індексації грошового забезпечення податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, яким відповідний перерахунок ще не проведено.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 11.09.2020 по 18.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 11.09.2020 по 18.05.2023, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 13.08.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО