14 серпня 2025 року справа № 826/17947/14
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алли Руденко, розглянувши у письмовому провадженні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду заяву позивача ОСОБА_1 в особі представника Подосінова Андрія Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 826/17947/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі №826/17947/14 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України від 24.10.2014 №10/14-ОС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом (полковник) Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України від 27.07.2018 №956-ОС про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом “а» пункту 61 та підпунктом “з» Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади») та пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом (полковник) Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034), ЄДРПОУ 00034074) з 24.10.2014.
Зобов'язано Службу безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034), ЄДРПОУ 00034074) проінформувати Міністерство юстиції України про вилучення відомостей про застосування до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади».
Стягнуто зі Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034), ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю недоотриманого грошового забезпечення за час протиправного звільнення з посади з 01.01.2015 по 01.08.2018 в розмірі 111 895 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 96 копійок та середню заробітну плату (грошове забезпечення) за вимушений прогул за період з 02.08.2018 по 07.07.2025 у сумі 2 106 699 (два мільйона сто шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 96 копійок, а всього 2 218 595 (два мільйона двісті вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 92 копійки.
В решті позовних вимог відмовлено.
При ухваленні рішення суду від 07.07.2025 питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.
14.07.2025 позивачем в особі представника адвоката Подосінова А.О. до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, у якій позивач просить покласти витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, які він має сплатити, на відповідача та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 144 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 4 статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судом встановлено, що 01.07.2025, до прийняття рішення у справі представником позивача Подосіновим А. О. до суду подана заява про неможливість подати докази про розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у зв'язку з тим, що на даний час триває надання професійної правничої допомоги позивачу по даній справі (супроводження розгляду справи в суді першої інстанції), що унеможливлює надання суду в повному обсязі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Зокрема, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, актів наданих послуг, тощо.
Заява про розподіл судових витрат та докази на їх підтвердження надані позивачем в особі представника адвоката Подосінова А.О. 14.07.2025, тобто протягом 5 днів від дати прийняття рішення суду від 07.07.2025 (враховуючи, що 12.07.20225 та 13.07.2025 були вихідними днями), а отже розглядається судом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 252 КАС України у загальному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту заяви про розподіл судових витрат від 14.07.2025, позивач має сплатити витрати на правову допомогу в сумі 144 000 грн за надання професійної правничої допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №3/343/18 від 17.07.2018, додаткової угоди №1 від 16.08.2018 до даного договору №3/343/18 від 17.07.2018, додаткової угоди №2 від 22.04.2019 до даного договору №3/343/18 від 17.07.2018, додаткової угоди №3 від 15.01.2025 до даного договору №3/343/18 від 17.07.2018, актів прийому виконання послуг (робіт) від 15.01.2025 та від 10.07.2025.
Відповідач у справі Служба безпеки України 21.07.2025 подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у яких з посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що для підтвердження витрат на надання правничої допомоги необхідно надати документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, проте документального підтвердження понесених судових витрат позивачем не надано.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 16.08.2018, акту прийому виконаних послуг (робіт) сторони визначили подію, з якою пов'язують виникнення у позивача обов'язку сплати послуг за надану правничу допомогу. а саме протягом 3-х місяців з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №826/17947/14.. Наразі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №826/17947/14 не набрало законної сили і строк на його оскарження не минув, на час подання заяви оплата судових витрат не здійснювалась.
При цьому дію договору продовжено додатковою угодою №2 від 22.04.2019 до повного виконання сторонами свого зобов'язання, що не виключає досягнення в межах строку його дії домовленості між сторонами про внесення змін до договору в частині визначення іншого розміру витрат, зокрема, і в сторону їх зменшення.
Отже за обставин фактичного непонесення судових витрат позивачем додані до заяви документи не є належними доказами фактичного розміру судових витрат, які підлягають стягненню.
Окрім цього заявлений розмір правничої допомоги є надміру завищеним і непропорційним складності справи та затратам часу адвоката, виходячи з типовості справи, незначного обсягу доказів у справі, участі адвоката у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
З огляду на предмет спору справа є типовою, щодо застосування Закону України «Про очищення влади» існує усталена судова практика, що не відносить справу до категорії значної складності.
Аналіз затрат часу в акті виконаних робіт дає підстави до висновку, що вони завищені, зокрема, в детальному описі робіт (наданих послуг) від 10.07.2025 вказано, що на підготовку та подання клопотання про участь в судовому розгляді в режимі відеоконференції витрачено 1 годину, клопотання про призначення засідання на іншу дату - 30 хв. Клопотання є типовими, а їх виготовлення здійснюється за шаблоном, тож час їх підготовки очевидно завищено.
У зв'язку з викладеним просить розглядати заперечення як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву розподіл судових витрат з надання правничої допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.
Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №3/343/18 від 17.07.2018 Адвокатське об'єднання “Артіль адвокатів» в особі (старшого партнера) Подосінова Андрія Олександровича (Виконавець) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали даний договір про надання правової допомоги останньому на представництво його інтересів, в тому числі адміністративних судах (пункти 1.1. та 2.1.договору).
Згідно пункту 4.1. договору №3/343/18 від 17.07.2018 за здійснену правову допомогу та послуги ОСОБА_1 гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначаться в додатковій угоді до даного договору.
Згідно пункту 6.1 договору №3/343/18 від 17.07.2018 строк його дії - 12 місяців.
Згідно додаткової угоди №1 від 16.08.2018 до даного договору №3/343/18 від 17.07.2018 ОСОБА_1 доручив підготувати та подати до суду позовну заяву про оскарження наказу Голови Служби безпеки України від 27.07.2018 № 956-ОС про звільнення з військової служби, клопотання про об'єднання з позовом від 2014 року про оскарження наказу Голови Служби безпеки України від 24.10.2014 №10/14-О про виведення в розпорядження (справа №826/17947/14, яка зупинена), вжити інших процесуальних заходів по об'єднанню позовів та їх розгляду; визначений розмір гонорару, який є фіксованим, складає 28000 (двадцять вісім тисяч) грн., який підлягає сплаті протягом 3-х місяців по вступу судового рішення в законну силу, за будь-яким заявленим позовом у разі їх окремого розгляду.
Згідно додаткової угоди №2 від 22.04.2019 до договору №3/343/18 від 17.07.2018 змінено строк дії договору - до його виконання.
Згідно акту прийому виконання послуг (робіт) від 15.01.2025 Виконавцем належним чином надано Клієнту правову (правничу) допомогу згідно його завдання (доручення) відповідно додаткової угоди № 1 від 16.08.2018 до договору про надання правової допомоги № 3/343/18 від 17.07.2018, а саме: поданий позов про оскарження наказу Голови Служби безпеки України від 27.07.2018 №956-ОС про звільнення з військової служби (справа №826/14552/18), за клопотанням об'єднано з позовом про оскарження наказу Голови Служби безпеки України від 24.10.2014 №10/14-О про виведення в розпорядження (справа №826/17947/14), уточнено позовні вимоги, направлялися клопотання про прискорення розгляду справи.
За домовленістю сторін за надання правової допомоги за завданням (дорученням) відповідно додаткової угоди № 1 від 16.08.2018 до договору про надання правової допомоги № 3/343/18 від 17.07.2018 Клієнт зобов'язаний сплатити Виконавцю кошти в сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн., протягом 3-х місяців по вступу судового рішення в законну силу. Згідно додаткової угоди №3 від 15.01.2025 до договору №3/343/18 від 17.07.2018 ОСОБА_1 доручив здійснити супроводження розгляду справи №826/17947/14 в Черкаському окружному адміністративному суді за його позовом з оскарженням наказів Голови Служби безпеки України від 24.10.2014 №10/14-О та від 27.07.2018 №956-ОС, вжиття необхідних процесуальних заходів по розгляду справи в суді першої інстанції; визначено розмір гонорару, що становить 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. за годину роботи, що визначається на підставі актів приймання виконаних робіт (послуг), в яких визначається розмір, строки та порядок оплати; у разі необхідності відрядження до суду у місто Черкаси (участь в судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи, тощо) гонорар є фіксованим та складає 18000 (вісімнадцять тисяч) грн., визначається на підставі актів приймання виконаних робіт (послуг), в яких визначається розмір, строки та порядок оплати.
Згідно акту прийому виконання послуг (робіт) від 10.07.2025 Виконавцем належним чином надано Клієнту правову (правничу) допомогу згідно його завдання (доручення) відповідно додаткової угоди № 3 від 15.01.2025 до договору про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018, а саме супроводження розгляду справи №826/17947/14 в Черкаському окружному адміністративному суді, а саме, підготовки процесуальних документів, участі в судових засіданнях та ознайомлення з матеріалами справи (з обмеженим доступом) в приміщенні суду.
За домовленістю сторін за надання правової допомоги за завданням (дорученням) відповідно додаткової угоди №3 від 15.01.2025 до договору про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018 Клієнт зобов'язаний сплатити Виконавцю за 18 годин роботи (наданих послуг) кошти по 6 000 грн за годину в сумі 108 000,00 грн та за відрядження до суду 18 000,00 грн, а всього 126 000,00 грн без ПДВ. протягом 3-х місяців з дати набрання законної сили остаточного рішення суду в справі №826/17947/14 грн.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом при наданні правової допомоги Перцову О.В. від 10.07.2025 адвокатом надані такі послуги:
- відповідно до додаткової угоди №1 від 16.08.2018 до договору про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018 за фіксованим гонораром поданий позов про оскарження наказу Голови СБУ від 27.07.2018 №956-ОС про звільнення позивача з військової служби та за підготовленим клопотанням об'єднано з позовом у справі №826/17947/14, уточнено позовні вимоги, направлялись клопотання про прискорення розгляду справи;
- відповідно до додаткової угоди №3 від 15.01.2025 до договору про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018 здійснено супроводження розгляду справи №826/17947/14 в Черкаському окружному адміністративному суді, а саме: 15.01.2025 - підготовка та подання клопотання про участь в судовому розгляді в режимі відеоконференції - 1 год.; 29.01.2025 - участь у судовому засіданні - 1 год; 21.02.2025 - підготовка та скерування до суду додаткових пояснень по суті позову, з розрахунком недоотриманого грошового забезпечення, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 6 годин; 27.02.2025 - участь в судовому засіданні - 1 год.; 13.03.2025 - підготовка та подання додаткових пояснень по суті позову та зауважень відповідача - 1 год; 05.05.2025 - клопотання про призначення судового засідання на іншу дату - 0,5 год; 06.05.2025 - відрядження до суду, ознайомлення з матеріалами справи з обмеженим доступом; 13.05.2025 - участь у судовому засіданні - 1 год; 28.05.2025 - участь у судовому засіданні - 0,5 год; 02.07.2025 - підготовка та подання уточнення до розрахунків по позовних вимогах та заяви про намір подати докази по витратах - 1 год; 02.07.2025 - участь у судовому засіданні - 4 год., всього 18 год.
Щодо обсягу наданих послуг суд зазначає, що вказані а акті прийому виконання послуг (робіт) від 15.01.2025, акті прийому виконання послуг (робіт) від 10.07.2025 та детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом при наданні правової допомоги ОСОБА_1 від 10.07.2025, їх виконання підтверджується матеріалами справи.
Проте суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що зазначений у детальному описі час підготовки та подання клопотання про участь в судовому розгляді в режимі відеоконференції від 15.01.2025 1 год., є завищеним, оскільки така заява є типовою і для її підготовки та подання достатньо 0,5 год.
Щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката складності справи, позивач вказав, що складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) полягає у поєднанні у даній справі кількох позицій та вимог, що мають особливий предмет доказування. Зокрема, предметом розгляду даної справи є звільнення позивача з посади та військової служби, що регламентується Законами України “Про очищення влади» та “Про військовий обов'язок і військову службу», а також “Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, численними відомчими нормативними актами, у тому числі з обмеженням доступу, права позивача на поновлення на військовій службі та посаді, стягнення недоотриманого грошового забезпечення та середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Кожний з перелічених предметів може бути предметом окремого судового розгляду, має особливості доказування, потребує окремого правового обґрунтування, встановлення фактичних обставин та доведення окремими доказами, а також в наявності спеціальних підстав звільнення з посади в розпорядження та з військової служби відповідно до Закону України “Про очищення влади», відсутності правового висновку Конституційного Суду України щодо конституційності положень Закону України “Про очищення влади», застосування відомчих нормативних актів Служби безпеки України щодо визначення грошового забезпечення.
Разом з цим, суд зазначає, що предметом позову у справі №826/17947/14 були вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України від 24.10.2014 №10/14-ОС в частині звільнення позивача з посади заступника начальника Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України та про визнання протиправним і скасування наказу Голови Служби безпеки України від 27.07.2018 №956-ОС про звільнення з військової служби у запас Служби безпеки України у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади», поновлення на військовій службі та посаді, стягнення різниці грошового забезпечення та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою для прийняття спірних наказів був Закон України “Про очищення влади», обсяг обставин, які підлягали доказуванню, та доказів на їх підтвердження був незначним, а позовні вимоги пов'язані між собою.
Суд враховує, що Верховний Суд у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі № 800/186/17 вказав на те, що застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцію за конкретне протиправне діяння.
Також Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року сформулював правову позицію про те, що самого лише факту перебування осіб на визначених в Законі посадах та протягом встановленого цим же Законом строку недостатньо для застосування заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VІІ, необхідно врахування доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам.
Тобто практика застосування Закону України «Про очищення влади» сформувалась у 2018 році і є сталою.
При визначенні сум недоотриманого грошового забезпечення та середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2023 у справі №826/2849/15, на які посилався позивач.
Отже враховуючи сформовану судову практику у справах даної категорії суд дійшов висновку, що розмір витрат на надання правничої допомоги, а саме: фіксованих витрат у сумі 28 000,00 грн згідно додаткової угоди №1 від 16.08.2018 до договору про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018 за подання позову про оскарження наказу Голови СБУ від 27.07.2018 №956-ОС про звільнення позивача з військової служби, за підготовку лопотання про об'єднання з позовом у справі №826/17947/14, уточнення позовних вимог та клопотань про прискорення розгляду справи не є співмірним зі складністю справи.
З цих же підстав не є співмірним розмір витрат 6 000,00 грн за 1 годину надання правничої допомоги.
Позивач також посилається на співмірність витрат на правничу допомогу з ціною позову (понад 2 млн 200 тис. грн), яка є значною, та їх пропорційність, оскільки витрати на надання правничої допомоги складають 6% заявлених вимог.
Проте з матеріалів справи вбачається, що стягнута різниця недоотриманого грошового забезпечення за час протиправного звільнення з посади з 01.01.2015 по 01.08.2018 становить 111 895 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 96 копійок, а сума середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за вимушений прогул за період з 02.08.2018 по 07.07.2025, що склала 2 106 699,96 грн, обумовлена тривалим судовим розглядом справи, що свідчить про непов'язаність витрат на правову допомогу з ціною позову при його пред'явленні до суду.
Щодо значного впливу на репутацію позивача та реабілітуюче значення внаслідок порушення права на працю, то згідно з листом Центрального українського державного університету від 12.03.2025 №01-10/247 позивач з 04.09.2018 по 19.07.2023 працював у даній установі на посаді викладача. Отже його звільнення з посади та з військової служби не вплинуло на репутацію позивача. та реалізацію права на працю.
Щодо реальності витрат на правову допомогу суд зазначає, що позивач надав докази на її підтвердження після прийняття рішенні у справі від 07.07.2025, вказавши на неможливість їх надання до ухвалення рішення.
Проте позивач на підтвердження розміру гонорару мав можливість подати до суду докази до винесення рішення у справі, а саме: договір про надання правової допомоги №3/343/18 від 17.07.2018, додаткову угоду №1 від 16.08.2018 за фіксованим гонораром у розмірі 28 000,00 грн; додаткову угоду №3 від 15.01.2025, якою передбачено розмір гонорару 6000,00 за годину роботи та фіксований гонорар у розмірі 18 000,00 грн у разі відрядження до суду у місто Черкаси (участь у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи тощо),
Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати гонорару адвокату, та ненадання вказаних доказів до винесення рішення у справі, суд дійшов висновку, що надані докази не є достатніми для підтвердження реальності та розумності витрат на надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) вказала, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Враховуючи встановлені обставини, норми права та сталу практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вартість витрат на надання правничої допомоги у фіксованому розмірі 28 000,00 грн, 18 000,00 грн (фіксовані розміри) та 6 000,00 грн. за годину надання правничої допомоги є завищеною та неспівмірною зі 1) складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому не відповідають критеріям обгрунтованості та пропорційності, у зв'язку з чим дійшов висновку про зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги з 144 000,00 грн до 25 000 грн.
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів фактичної оплати витрат на надання правничої допомоги, то за змістом ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від фактичної сплати таких послуг.
Правовий висновок щодо відшкодування витрат на правничу допомогу незалежно від їх фактичної сплати викладений у постанові Верховного Суду у справі №280/2635/20.
З огляду на викладене суд вважає необхідним заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково та прийняти додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 250, 252 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034), ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з надання правничої допомоги у сумі 25 (двадцять п'ять) тисяч гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО