Справа № 676/3824/25
іменем України
14 серпня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Драновський Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Кам'янець - Подільського районного суду Хмельницької області від 29.05.2025 матеріали адміністративної справи №676/3824/25 передано на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою суду прийнято до провадження матеріали справи №676/3824/25.
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху та зазначено, що перелічені недоліки повинні бути усунені позивачем протягом 5 днів з моменту отримання копії вказаної ухвали шляхом надання суду доказів сплати судового збору на суму 1211,20 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем надано клопотання, у якому він просить на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнити його від сплати судового збору, до якого додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.06.2025 за період з квітня 2024 року по травень 2025 року, надані податковим органом.
Ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків на 3 дні з дня цієї вручення ухвали та зазначено, що позивачу слід надати суду належні докази на підтвердження майнового стану позивача, із зазначенням інформації про розмір річного доходу за попередній календарний рік, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (довідку про доходи за 2024 рік), або докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Згідно з наказами голови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.06.2025 №216-в, від 16.06.2025 №218-в та від 17.06.2025 №222-в суддя Драновський Я.В. у періоди з 07.07.2025 по 11.07.2025, з 14.07.2025 по 27.07.2025 та з 28.07.2025 по 30.07.2025 перебував щорічній відпустці.
На виконання вимог цієї ухвали суду, позивачем надано клопотання, у якому він просить на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнити його від сплати судового збору, до якого додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 10.07.2025 за період з січня 2024 року по травень 2025 року, надані податковим органом.
Ухвалою суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків на 3 дні з дня цієї вручення ухвали.
12.08.2025 позивачем подано клопотання, в якому він просить відкрити провадження у справі та вирішити спір по суті без сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України "Про судовий збір".
Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію, на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).
З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов'язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд наголошує, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Як свідчать подані матеріали, позивачем на підтвердження свого майнового стану надано інформацію про розмір річного доходу за 2024 рік, що складає 28332,00 грн.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на рівні 3028 грн.
Судом встановлено, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, за яку позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1211,20 грн (3028 *0,4).
Враховуючи, що розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу, становить 1211,20 грн, що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (1416,6 грн), суд вважає відмовляє позивачу у звільненні від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Таким чином, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяЯ.В. Драновський