Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 серпня 2025 р. № 520/3028/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ольги Горшкової,
за участю секретаря судового засідання - Юлії Єфтієвої,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Дмитра Ключко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військовий інститут танкових військ "Харківський політехнічний інститут" про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.12.2023 №360 в частині притягнення до повної матеріальної та дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та в частині невиплати премії за грудень 2023 ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, по-перше, посилається на те, що притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про повну матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є протиправним у зв'язку з недоведеністю умислу з приводу здійснення надлишкових коштів, відсутністю складу правопорушення, а також відсутністю судового рішення щодо визнання позивача винуватим у вчиненні будь-якого правопорушення. По-друге, представник позивача посилається на неповноту проведеного службово розслідування, за фактом якого позивача було притягнуто до відповідальності та прийнято оскаржуваний наказ. Додатково представник позивача звернув увагу на те, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо повернення незаконно отриманих коштів солдатом ОСОБА_3 , за фактом чого й було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності. А також послався на порушення відповідачем строку призначення службового розслідування після виявлених фактів протиправної діяльності позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.20205 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. В задоволені клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовлено.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 заяву постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 520/3028/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2025 з викликом сторін.
Протокольною ухвалою суду від 19.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.07.20205 року.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зауважив на тому, що за висновками службового розслідування позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про повну матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», який потрібно розглядати з урахуванням приписів с. 1 ст. 5 вказаного Закону України. Також, представник відповідача, з посиланням на. ч. 2 ст. 8 вищевказаного Закону України, заперечив проти посилань представника позивача на те, що відповідачем порушено строк призначення службового розслідування після виявлених фактів протиправної діяльності. Представник відповідача, не погоджуючись з правовою позицією представника позивача щодо неповноти та всебічності службового розслідування, звернув увагу суду на те, що позивач під час проведення службового розслідування не клопотав про проведення необхідних перевірок, на які посилається представник позивача в обґрунтування своїх доводів. Посилання представника позивача на те, що позивач вчиняв усі спірні дій по факту погодження з командуванням Військової Частини НОМЕР_1 , представник відповідач вважає необґрунтованим та юридично не доведеним.
Представник позивача та представник відповідача скористалися своїм процесуальним правом та надали до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково аргументували доводи, викладені в як позовній заяві, так і у відзиві на адміністративний позов.
У судовому засіданні 14.07.2025 року представник позивача та представник відповідача підтримали свої правові позиції.
Представник третьої особи належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, на виклик суду 14.07.2025 року не прибув, про поважні причини неявки суд не повідомив, своїм правом не скористався та не надав до суду письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом МОУ № 608 від 21.11.2017 року, наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2023 року (з адміністративно-господарської діяльності) було призначено тимчасове розслідування за фактом надання капітаном ОСОБА_2 недостовірних даних щодо виконання обов'язків військової служби старшим солдатом ОСОБА_4 .
Так, в ході проведеного службового розслідування, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2023 року № 517, були відібрані письмові пояснення у солдата ОСОБА_4 , з яких вбачається, що він з березня 2022 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 . Після виконання 13.02.2023 року бойового завдання прибув до підрозділу лише 30.03.2023 року. В подальшому був переведений до ВЧ НОМЕР_1 без відібрання жодних пояснень щодо самовільного залишення частини.
Своїм безпосереднім командиром солдат ОСОБА_4 зазначив командира відділення ОСОБА_5 , прямим командиром - командира взводу головного сержанта ОСОБА_6 та головного сержанта взводу ОСОБА_7 , а також командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
В поясненнях від 19.11.2023 року солдат ОСОБА_4 , описуючи події, які відбувалися 24.04.2023 року, зазначив, що головний сержант ОСОБА_6 повідомив його про необхідність прибуття до ДБР щодо надання пояснень про самовільне залишення ВЧ НОМЕР_2 , яке мало місце в період з 13.02.2023 року по 30.03.2023 року. У супроводі старшого солдата ОСОБА_8 солдат ОСОБА_4 прибув до ДБР без складання відповідного рапорту (доповіді) про залишення свого підрозділу, оскільки вважав, що отримав наказ від свого командира.
З пояснень солдата ОСОБА_4 судом вбачається, що під час знаходження у СІЗО у період з 24.04.2023 року по 08.11.2023 рік, матір'ю солдата вчинялися дії щодо повідомлення прямого командира головного сержанта ОСОБА_6 , головного сержанта ОСОБА_7 та капітана ОСОБА_2 про факт перебування солдата у слідчому ізоляторі. Регулярне надходження коштів на свою картку солдат ОСОБА_4 вважав законними зважаючи на відсутність вироку суду.
Факт перебування ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 24.04.2023 року в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» підтверджується листом від 03.11.2023 року ДУ «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ.
Дослідивши зміст пояснень старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 , які також були відібрані в ході проведеного службового розслідування на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2023 року № 17, суд дійшов висновку, що вищевикладені факти солдатом ОСОБА_4 знаходять своє підтвердження.
Одночасно, суд звертає увагу га те, що про всі події, які мали місце 24.04.2023 року було повідомлено виконуючого обов'язки головного сержанта взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 , що безпосередньо підтверджується його письмовими поясненнями від 24.11.2023 року, відібраними в ході проведеного службового розслідування.
Згідно письмових пояснень як виконуючого обов'язки головного сержанта взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 , так і головного сержанта взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 24.11.2023 року, інформація про події, які мали місце 24.04.2023 року з солдатом ОСОБА_4 , мали бути передані ними до відома командиру роти охорони капітану ОСОБА_10 .
Судом встановлено, що в результаті проведеного службового розслідування на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.11.2023 року № 17, були відібрані 27.11.2023 року письмові пояснення й у командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 зі змісту яких позивачем не заперечувався як факт обізнаності про перебування старшого солдата ОСОБА_3 у СІЗО, так і факт подачі ним рапортів про нарахування премії та додаткової грошової винагороди старшому солдату ОСОБА_3 за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року включно. Одночасно, свої дії ОСОБА_2 пояснив усними роз'ясненнями начальниці відділу персоналу та стройового штабу старшого лейтенанта ОСОБА_11 з приводу грошового забезпечення солдата ОСОБА_3 згідно яких, відсутнє правові підстави для призупинення виплат вказаному солдату до отримання вироку суду за фактом самовільного залишення ним частини. Командир ОСОБА_2 пояснив, що саме ОСОБА_12 була в той час відповідальною за оформлення військовослужбовців та нарахування їм грошового забезпечення. Без її візи та вказівок не проходив жоден документ, який стосувався грошових нарахувань військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 . Капітан ОСОБА_2 вважав, що роз'яснення та вказівки ОСОБА_11 були законними та вичерпними. Саме на підставі вказаних роз'яснень, ОСОБА_2 й подавалися вищевказані рапорти.
З наявних в матеріалах справи та, відібраних в ході досліджуємого судом службового розслідування, письмових пояснень командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_13 від 07.12.2023 року судом вбачається, що по суті наданих йому питань, які не відображені одночасно в поясненнях, командир уточнив, що рапорт ОСОБА_2 по факту затримання солдата ОСОБА_4 мав бути облікований у відділені персоналу та стройовому штабі ВЧ. Запропонував взяти функціональні обов'язки ОСОБА_11 та її начальника, в яких визначено, хто відповідає за облік особового складу та хто має відповідні права на вказівки.
Згідно письмових пояснень начальника штабу - заступника командира роти частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 від 04.12.2023 року, командир роти охорони ВЧ НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується командиру ВЧ НОМЕР_1 . Старший лейтенант ОСОБА_12 не була прямим чи безпосереднім командиром капітана
ОСОБА_15 матеріалів справи вбачається, що на підставі рапорту підполковника ОСОБА_16 , тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2023 (вх. № 1713 від 26.10.2023), рапорту лейтенанта ОСОБА_17 , начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 (вх. № 1619 від 24.10.2023); наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 27.10.2023 № 473 було прийнято ВЧ НОМЕР_1 наказ № 261 від 26.10.2023 року про призупинення виплати грошового забезпечення з “24» жовтня 2023 року старшому солдату ОСОБА_4 стрільцю відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , , у зв'язку з триманням під вартою та зняття з котлового забезпечення з 24.10.2023 року.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 269 від 03.11.2023 року солдата ОСОБА_3 зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 та призупинено виплату грошового забезпечення з 24.04.2023 року у зв'язку з триманням під вартою.
21.11.2023 року начальник 1 відділу 5 управління ДВКР СБ України полковник ОСОБА_18 звернувся до начальника НОМЕР_3 навчального центру Сухопутних військ Військової академії ( АДРЕСА_1 ) ЗС України полковнику ОСОБА_19 зі зверненням щодо проведення службового розслідування за фактом безпідставного нарахування та виплати солдату ОСОБА_4 грошового забезпечення у сумі близько 300 000 грн.
Так, матеріалами службового розслідування, за результатом чого складено Акт № 122 від 10.12.2023 року, встановлено, що командир роти охорони ВЧ НОМЕР_1 капітан ОСОБА_10 , недбало ставлячись до виконання своїх посадових обов'язків, не доповів 24.04.2023 року командуванню ВЧ НОМЕР_1 про затримання на підставі ухвали слідчого судді старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_20 .
В подальшому, в період з 24.04.2023 року по 08.11.2023 року, капітан ОСОБА_10 не доповів про відсутність у ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , у зв'язку з його триманням під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Однак, незважаючи на вказані обставини, капітан ОСОБА_10 надавав рапорти до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 про нарахування премії та додаткової грошової винагороди підлеглому військовослужбовцю старшому стрільцю відділення охорони взводу охорони роти охорони ВЧ НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_21 , а саме:
рапорт на виплату щомісячної премії за квітень 2023 року від 04.05.2023 вх. №627, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за квітень 2023 року від 08.05.2023 вх. №659/1, рапорт на виплату щомісячної премії за травень 2023 року від 01.06.2023 вх. №981, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за травень 2023 року від 01.06.2023 вх. №959, рапорт на виплату щомісячної премії за червень 2023 року від 02.07.2023 вх. №1457, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за червень 2023 року від 02.07.2023 вх. №1458, рапорт на виплату щомісячної премії за липень 2023 року від 02.08.2023 вх. №375, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за липень 2023 року від 02.08.2023 вх. №374, рапорт на виплату щомісячної премії за серпень 2023 року від 01.09.2023 вх. №806, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за серпень 2023 року від 02.09.2023 вх. №840, рапорт на виплату щомісячної премії за вересень 2023 року від 02.10.2023 вх. №1303, рапорт на виплату додаткової грошової винагороди за вересень 2023 року від 03.10.2023 вх. №1334. На підставі вказаних рапортів у військовій частині НОМЕР_1 було видано накази про преміювання та виплату додаткової грошової винагороди солдату ОСОБА_3 , на виконання яких останньому безпідставно були здійснені вказані виплати.
Матеріалами службової перевірки було встановлено, що на підставі вказаних рапортів ОСОБА_10 у ВЧ НОМЕР_1 були видані накази про преміювання та виплату додаткової грошової винагороди солдату ОСОБА_3 та здійсненні безпідставні виплати.
З акту службового розслідування № 122 від 10.12.2023 року вбачається, що на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.10.2023 року № 471 був виданий наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 473 від 27.10.2023 року «Про внесення змін до наказу від 03.10.2023 року № 437 «Про виплату додаткової винагороди», яким призупинено виплату додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_3 за вересень 2023року.
Як вбачається з повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 848 від 25.12.2023 року, загальна сума заподіяної шкоди капітаном ОСОБА_22 складає 354 143 грн. 38 коп.
25.12.2023 року командиром ВЧ НОМЕР_1 , за результатом проведеного службового розслідування, було прийнято наказ № 360, яким за порушення вимог ст.ст. 11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_23 оголошено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідальність.
Також, п. 3 вказаного спірного наказу Відповідно до п. 1 ч. 1. ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ, дії командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_24 визнано протиправними та притягнути його до повної матеріальної відповідальності за нанесення шкоди державі (здійснення надлишкових виплат грошових коштів) на загальну суму 354143 грн. 38 коп.
Відповідно до абзацу першого п. 4 наказу № 360 від 25.12.2023 року помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби: відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 за порушення вимог законів та інших нормативно - правових актів, які призвели до матеріальних збитків, командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_24 позбавити премії у повному розмірі за місяць, у якому видано наказ про результати службового розслідування.
Спірні правовідносини по справі фактично виникли в наслідок незгоди позивача із застосуванням до ного повної матеріальної та дисциплінарної відповідальності в результаті проведеного ВЧ НОМЕР_1 розслідування за фактом недбалого виконання позивачем своїх обов'язків щодо не доповіді командуванню та відповідальним особам за облік посадового складу особам ВЧ НОМЕР_1 про затримання солдата ОСОБА_3 та перебування останнього з 24.04.2023 року у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та, як наслідок, безпідставних виплат солдату ОСОБА_3 грошового забезпечення та інших виплат, передбачених законодавством для військовослужбовців на підставі рапортів саме капітана ОСОБА_10 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно пунктів 1-3 розділу VIII Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Одночасно, суд вважає за доцільне зазначити, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Вказана позиція зазначена в постанові Верховного суду від 13.06.2024 по справі №420/9472/23.
Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно статі 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статтею 14 Статуту визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно частин першої, четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (стаття 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно статті 5 Закону № 160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Статтею 8 Закону № 160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.
Судовим розглядом встановлено, що наказом командиром військової частини (з адміністративно-господарської діяльності» НОМЕР_1 від 17.11.2023 р. № 517 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом надання капітаном ОСОБА_2 недостовірних даних щодо виконання обов'язків військової служби старшим солдатом ОСОБА_4 .
Однак, відповідачем не надано доказів призначення до позивача службового розслідування, відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», за фактом заподіяння шкоди та встановлення обставин, які є умовами притягнення до матеріальної відповідальності позивача, зокрема до певного виду матеріальної відповідальності в межах суми 354 143 грн., 38 коп., що дає підстави суд дійти висновку про порушення відповідачем процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Згідно статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, а тому суд вважає, що відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства, які поширюються на спірні правовідносини, а також дослідивши матеріали службового розслідування, що оформлені актом № 122 від 10.12.2023 року, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування виключно до позивача повної матеріальної відповідальності, не врахував усіх обставин, які, на думку суду, мають значення при прийнятті відповідного рішення щодо ОСОБА_2 .
Так, судом враховується, що відповідачем в межах проведеного службового розслідування поза увагою залишилось правомірність дій безпосереднього командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_25 , прямого командира взводу головного сержанта ОСОБА_6 та головного сержанта взводу ОСОБА_7 , які були обізнані про факт затримання солдата ОСОБА_3 та перебування останнього у слідчому ізоляторі починаючи з 24.04.2023 року, не відібрано пояснень у старшого лейтенанта ОСОБА_11 щодо факту оформлення та нарахування грошового забезпечення та інших виплат, передбачених законодавством для військовослужбовців солдату ОСОБА_3 на підставі рапортів позивача у період перебування ОСОБА_3 з 24.04.2023 року у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», не надано оцінки функціональних обов'язків старшого лейтенанта ОСОБА_11 , яка займала посаду начальника відділення персоналу та стройового штабу ВЧ НОМЕР_1 . Матеріали справи, також не містять доказів застосування до солдата ОСОБА_3 або дисциплінарного стягнення, або доказів повернення безпідставно набутих ним коштів за період перебування 24.04.2023 року по 08.11.2023 рік у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Окрім того, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірної частини наказу, не надано оцінки поясненням безпосереднього командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_25 , прямого командира взводу головного сержанта ОСОБА_6 та головного сержанта взводу ОСОБА_7 про факт їх обізнаності про затримання солдата ОСОБА_3 з урахуванням вимог ст.40 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, яка регулює порядок відрекомендування військовослужбовця, а також відповідного причинно наслідкового зв'язку між встановленими подіями та подальшими діями, які мали б бути вченні вищевказаними особами.
Також, суд вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не надано жодної оцінки того, чи обліковувався солдат ОСОБА_3 у штабі військової частини у книзі обліку тимчасово відсутнього, хто був і залишається відповідальною особою за внесення вказаних відомостей до облікових документів штабу та відповідного підрозділу ВЧ НОМЕР_1 за період перебування останнього з 24.04.2023 року по 08.11.2023 рік у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», залишено поза увагою встановлення відповідальної особи щодо своєчасного, достовірного, правильно відображати штатну, спискову і наявну чисельність особового складу, а також кількісні і якісні зміни, що відбуваються, як в цілому щодо особового складу, так і персонально стосовно кожного військовослужбовця і працівника, з урахуванням вимог Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, яка затверджена наказом МОУ № 333 від 26.05.2014 року, не встановлено обставин виключення солдата ОСОБА_3 зі списків особового складу на час перебування ДУ «Харківський слідчий ізолятор», не встановлено підстав не прийняття рішення про призупиння військової служби солдата ОСОБА_3 саме за фактом його затримання на підставі ухвал слідчого судді по кримінальному провадженню 62023170020000634 від 05.04.2023 року з урахуванням вимог ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з огляду на встановлений судом факт обізнаності вищевказаних та допитаних військових службовців ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції та правомірності оскаржуваного наказу залишено поза увагою факт, чи було отримано (зареєстровано) ВЧ НОМЕР_1 письмове повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань) щодо солдата ОСОБА_3 та про факт його затримання.
Окрім того, відповідачем при встановлені вини виключно в діях позивача залишено поза увагою й положення Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка затверджена наказом МОУ № 388 від 28.07.2016 року та, яка в свою чергу регулює механізм надання доповідей за фактом події, яка мала триваючий характер щодо перебування солдата ОСОБА_3 у період 24.04.2023 року по 08.11.2023 рік у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Водночас, надаючи оцінку зазначеним в акті службового розслідування висновкам, суд зазначає, що службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця, тобто позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов'язків військової служби, вини військовослужбовця.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, частина 2 КАС України закріплює загальні критерії для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені в практиці Європейських країн. Так, прийняття обґрунтованого рішення свідчить про те, що воно має бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення для конкретної ситуації. Задля чого, суб'єкт владних повноважень мав ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення при прийнятті, зокрема, оскаржуваного рішення.
Натомість, як вже було встановлено судом, відповідачем при прийнятті рішення про притягнення виключно військовослужбовця ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності, не враховано вищенаведених судом обставин, не досліджено вищевказаних судом доказів, не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням позивачем обов'язків військової служби, вини позивача, не доведено факту умисного скоєння дій виключно позивачем.
Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не було встановлено належним чином обставини вчиненого дисциплінарного проступку, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли його вчиненню.
При прийнятті рішення, судом враховуються обставини того, що позивач упродовж перебування солдата ОСОБА_3 з 24.04.2023 року по 08.11.2023 рік у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» подавав рапорти до стройової частини відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 про нарахування премії та додаткової грошової винагороди вказаному військовослужбовцю. Вказане підтверджується як поясненнями позивача, так і не заперечується його представником у поясненнях, наданих у судових засідання.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018.
Згідно з п.4 розділу XVI Порядку, при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах, зокрема, у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше одного до чотирьох прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що позбавлення військовослужбовців премій залежить від скоєння ним дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.
Враховуючи те, що рішення в частині застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну службову відповідальність, є чинним, в судовому порядку не скасованим, а встановлення премії позивачу є виключною дискрецією його начальника, суд вважає, що позбавлення премії позивача у повному розмірі за місяць є наслідок прийняття рішення, що переслідує виховні цілі.
Верховний Суд в постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020 висловив правову позицію відповідно до якої підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Таким чином, оскільки відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на те, що судом встановлено передчасність висновків відповідача про притягнення виключно позивача до матеріальної відповідальності за фактом подій, які були встановлені в ході службового розслідування, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди, умислу у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню виключно діями позивача, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування п. 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 360 від 25.12.2023 року яким, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 6 Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX, дії командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_26 визнано протиправним та притягнуто до повної матеріальної відповідальності за нанесення шкоди державі (здійснення надлишкових виплат грошових коштів) на загальну суму 354 143 грн. 38коп.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 194, 227, 229, 243-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військовий інститут танкових військ "Харківський політехнічний інститут" про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 360 від 25.12.2023 року яким, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 6 Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX, дії командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_26 визнано протиправним та притягнуто до повної матеріальної відповідальності за нанесення шкоди державі (здійснення надлишкових виплат грошових коштів) на загальну суму 354 143 грн. 38коп.
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.08.2025.
Суддя Ольга ГОРШКОВА