Справа № 273/1252/25
Провадження № 1-кп/273/156/25
14 серпня 2025 року Баранівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240020004236 від 13.05.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Чернігів, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження строку тримання під вартою не заперечував.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказує, що обвинуваченим висловлене бажання на продовження проходження військової служби, проте на даний час не отримана згода військової частини на таке продовження.
Вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з такого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
У підготовчому судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 22.07.2025 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.08.2025 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
Про наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може свідчити те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні декількох військових злочинах, а саме у нез'явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану. Після залишення військової частини тричі був доставлений військовослужбовцями ВСП до військової частини для продовження проходження військової служби, що свідчить про його невідповідальну поведінку, а отже про можливість вчинення нового кримінального правопорушення чи його продовження.
За таких обставин, суд вважає, що на цей час є наявними зазначені у клопотанні прокурором ризики, передбачені п. п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Крім того, судом враховується, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак, розмір застави судом не визначається.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 194, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.10.2025 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1