Справа № 162/984/23
Провадження № 2-о/162/3/2025
судді Любешівського районного суду Волинської області
Савича Андрія Степановича
14 серпня 2025 року селище Любешів
Любешівським районним судом Волинської області в складі головуючого судді Савича А. С., присяжних Шевчик І. Г., Ліштвана С. Й., 14 серпня 2025 року розглянуто цивільну справу № 162/984/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Любешівської селищної ради, про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна, і ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_2 недієздатною, встановлено над нею опіку і призначено їй опікуна ОСОБА_1 .
Вважаю за необхідне у даній справі висловити окрему думку, виходячи з такого.
Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.
Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
За змістом ч. 1 ст. 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
Згідно з ч. 3 ст. 35 ЦПК України суддя, не згодний із рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Погоджуючись із підставами для визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, оскільки вони підтверджені висновком проведеної по справі судово-психіатричної експертизи, вважаю, що підстави для призначення опікуном над недієздатною саме заявника у цій справі не доведені, а тому у задоволенні заяви в цій частині необхідно було відмовити виходячи з такого.
Згідно з ч. 1-3 ст. 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
За приписами ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна повинні враховуватися положення ч. 4 ст. 63 ЦК України задля забезпечення нормального життєзабезпечення підопічного.
Частиною 1 ст. 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 передбачають, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Разом із тим у висновку органу опіки і піклування не зазначено відомостей про наявність у заявника місця роботи, стабільних доходів, можливості забезпечувати хворій ОСОБА_2 належного догляду та лікування, не містить вказане подання й інших відомостей щодо належної перевірки заявника на предмет дотримання вимог до особи опікуна, які встановлені у ст. 64 ЦК України та п. 3.2 Правил опіки та піклування. Не перевірено інших осіб, які б виявили бажання здійснювати опіку над хворою ОСОБА_2 .
У ході судового розгляду з'ясовано, що у ОСОБА_2 є мама та сестра, які є особами однієї статі з підопічною, однак органом опіки і піклування не перевірено можливість здійснення ними опіки.
За наведених обставин, вважаю зазначений висновок органу опіки і піклування необґрунтованим.
Також слід зазначити, що з лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, а в силу ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною, тому питання, які впливають на можливість звільнення особи від мобілізації, мають вирішуватися судом із особливою ретельністю і не лише з урахуванням інтересів такої особи та членів її сім'ї, а й суспільних та державних інтересів.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження №61-16711 св 24) зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Ураховуючи, що ОСОБА_2 , 1979 року народження, хворіє з дитинства, в 1995 році їй встановлена інвалідність І «А» групи з дитинства (довічно) і до цього часу ніхто із близьких родичів та заявник ОСОБА_1 не зверталися до суду з аналогічною заявою, на думку судді, викликає обґрунтований сумнів у дійсних намірах заявника, який є військовозобов'язаним.
Отже, вважаю, що заявником не доведено належними та допустимими доказами дійсність його намірів щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів хворої ОСОБА_2 , тому рішення про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном для недієздатної ОСОБА_2 є передчасним.
Головуючий суддя Андрій САВИЧ