про залишення позовної заяви без руху
14 серпня 2025 року м. Київ справа № 320/21889/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши матеріали адміністративного позову заступника керівника Полтавської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Полтавської обласної прокуратури із позовом до Державної служби геології та надр України, , Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів і ресурсів вуглеводнів Юхнівської площі Полтавської області, та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 28.09.2018 № 4529 (зі змінами, внесеними протоколом ДКЗ від 24.01.2019 № 4673);
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 26.11.2018 № 444 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000» спеціального дозволу на користування надрами;
- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 20.12.2018 № 4949 (із змінами, внесеними наказом Держгеонадра № 74 від 07.03.2019), виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).
Разом із позовною заявою прокурором подано до суду клопотання про поновлення строку звернення, яке мотивоване тим, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після ознайомлення 19.10.2023 працівниками Офісу Генерального прокурора з копіями документів, наданими Державною службою геології та надр України, які стосуються отримання ТОВ «ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000» спеціального дозволу на користування надрами № 4949 від 20.12.2018.
Таким чином, прокурор зазначає, що оскільки факт порушення інтересів держави встановлено Полтавською обласною прокуратурою 19.10.2023, процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню судом.
Ухвалою суду від 29.05.2024. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також судом було ухвалено вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в ході розгляду справи.
Державною комісією України по запасах корисних копалин було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Відповідач вказує, що на сайті Полтавської обласної ради було оприлюднено рішення пленарного засідання 22 сесії 7 скликання від 19.10.2018 № 897 щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" спеціального дозволу. Оскаржуваний наказ № 144 оприлюднений на офіційному сайті у розділі архів наказів за 2018 рік, доступ до якого є і нині. Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, а тому в прокуратури була можливість ще до 19.10.2023 дізнатись про наявність чи відсутність у третьої особи спеціальних дозволів.
Також від Державної комісії України по запасах корисних копалин до суду надійшов відзив на позовну заяву.
ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" подало до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишити позовну заяву без розгляду.
Також представник третьої особи звертає увагу, що Державна комісія України по запасах корисних копалин разом з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду надала докази того, що протокол засідання ДКЗ № 4529 від 28.09.2018 був оприлюднений 05.10.2020 ДНВП «Геоінформ України» для відкритого доступу. Дана обставина підтверджується відповіддю ДНВП «Геоінформ України» від 29.03.2024 на запит ДКЗ. Тому прокурор мав реальну можливість принаймні з жовтня 2020 року бути ознайомленим з текстом протоколу, обставинами та підставами його прийняття, переліком документів, які заявник надавав ДК разом з матеріалами геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин і у відповідний строк (3 місяці) здійснити його оскарження до суду.
Державна служба геології та надр України також подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відзив на позовну заяву. На думку Держгеонадр, вказана позивачем підстава для поновлення строку звернення до суду не може бути визнана поважною, оскільки пройшов досить значний час з моменту винесення оскарженого протоколу (більше 5 років). Позивач щонайменше в 2018 році мав би бути обізнаний з існуванням оскаржуваного протоколу та спеціального дозволу на користування надрами.
Полтавською обласною прокуратурою до суду подано письмові пояснення на заявлені відповідачами та третьою особою клопотання.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд доходить висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі частини 3 статті 161, частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;
4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.
При цьому, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у певних публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п. 3 Рекомендації).
Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Початок перебігу строку, встановленого для звернення до суду суб'єкта владних повноважень, не пов'язується з моментом створення такого суб'єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.
Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 15.08.2011 № 2352, в частині надання ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» спеціального дозвілу на користування надрами від 14.10.2011 № 5394, та відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Віленда-Ресурс 2000» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4949 на підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 26.11.2018 №444.
Суд зауважує, що наказ Держгеонадр України від 26.11.2018 №444 про надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Віленда-Ресурс 2000», опублікований на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у роздiлi «Архiв наказів за 2018 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/.
Сам спеціальний дозвіл на користування надрами після його видачі 26.11.2018 до 24.02.2022 розміщувався на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України".
Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №4529 від 28.09.2018 оприлюднювався на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадра, та перебував у вільному доступі до введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні воєнного стану.
У заяві про поновлення пропущеного строку прокурор зазначив про наявність підстав для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію тим, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після отримання органами прокуратури 19.10.2023 інформації та матеріалів з Держгеонадр, оформлених листом від 19.10.2023 №6226/03/-4/2-23.
Суд зауважує, що посилання позивача на отримання інформації та матеріалів з Держгеонадр, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі №380/20376/23, від 13 травня 2025 року у справі № 320/43928/24.
Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 дійшла висновків, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб'єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід визначати з часу ознайомлення прокурором з усіма матеріалами та документами, які свідчать про порушення інтересів держави, є необґрунтованими, оскільки витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів (19.10.2023) не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі №380/20376/23, від 13.05.2025 у справі №320/43928/24.
З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише 19.10.2023 (після отримання листа Держгеонадр від 19.10.2023 №6226/03/-4/2-23).
Окрім того, матеріали справи містять лист-орієнтування Офісу Генерального прокурора керівникам обласних прокуратур про вжиття заходів на захист інтересів держави у сфері охорони та раціонального використання надр від 31.08.2021 № 12/2-320ВИХ-5140КВ-21, в якому зазначено щодо отримання поза аукціоном 117 спеціальних дозволів на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин та звертає увагу на позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18 (за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Держгеонадр, ТОВ "Петро-Консалтінг" про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, у т. ч. в контексті проведення апробації запасів корисних копалин).
Суд зазначає, що відсутність доказів невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021 та отримання відомостей стосовно підстав отримання ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" спеціального дозволу на користування надрами свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Водночас, триваюча пасивна поведінка позивача після прийняття оскаржуваних протоколу, наказу і спеціального дозволу на користування надрами та звернення за їх отриманням лише у 2023 р. не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Окрім того, суд зазначає, що ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" фігурувало у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019 та починаючи з внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей щодо кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 органи прокуратура мали достатні правові підстави та можливість ще у 2020-2021 роках, у тому числі і шляхом належного виконання вимог наказів Генерального прокурора України, з?ясувати всі обставини щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" та звернутися до суду з цією позовною заявою.
Отже, володіючи інформацією щодо отримання ТОВ "ВІЛЕНДА-РЕСУРС 2000" спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2011 №5394 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного дозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі № 320/5641/24, від 20.12.2024 у справі №320/39441/23.
Водночас до суду, позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 14.12.2023.
Таким чином, суд вважає, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, суд зазначає, що у даній постанові Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.
З огляду на таке, до спірних правовідносин не є застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду, а зазначені ним обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно вимог ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 14-15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури до Державна служба геології та надр України , Державна комісія України по запасах корисних копалин про визнання протиправними дій - залишити без руху.
Надати позивачу 5 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.