14 серпня 2025 року Справа № 280/7553/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільської області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу до страхового стажу періодів навчання з 01.01.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті;
зобов'язати відповідач врахувати позивачу до страхового стажу періоди навчання з 01.01.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті;
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу до страхового стажу періоду з 22.03.2004 по 11.12.2009 в неповному обсязі;
зобов'язати відповідач внести зміни до відомостей системи персоніфікованого обліку Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , включивши до індивідуальних відомостей про застраховану особу дані про страховий стаж з 22.03.2004 по 11.12.2009 та зарахувати до страхового стажу позивача період з 22.03.2004 по 11.12.2009;
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу періодів військової служби з 01.05.2022 по 12.05.2022, з 23.05.2022 по 29.05.2022, з 30.05.2022 по 07.09.2022 до спеціальності та пільгового стажу в потрійному розмірі, як один місяць служби за три місяці;
зобов'язати відповідача врахувати позивачу до спеціального та пільгового стажу в потрійному розмірі, як один місяць служби за три місяці періоди військової служби з 01.05.2022 по 12.05.2022, з 23.05.2022 по 29.05.2022, з 30.05.2022 по 07.09.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу розраховано стаж для призначення пенсії за віком 27 років 1 місяць 12 днів, однак згідно форми PC-право номер пенсійної справи 084050018429 до страхового стажу так і не було враховано період навчання з 01.09.1985 по 18.06.1992 згідно диплому НОМЕР_2 , період роботи з 03.08.1999 по 23.03.2000 згідно з записами у трудовій книжці, а також не в повному обсязі враховано період з 2004 по 2009 роки, коли позивач перебував на обліку в Пенсійному фонді України як фізична особа - підприємець. Також позивачу не зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії не. пільгових умовах - один місяць служби за три періоди військової служби: з 01 травня 2022 року по 12 травня 2022 року, з 23 травня 2022 року по 29 травня 2022 року, протягом яких він приймав безпосередню участь в бойових діях, а також з 30 травня 2022 року по 07 вересня 2022 року, протягом якого позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, м. Авдіївка. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 16.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області). Розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви. В поясненнях зазначено, що період навчання в Дніпропетровському державному університеті в період з 01.09.1985 по 18.06.1992 рік не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутнє підтвердження зазначеного періоду документами передбаченими п. 8 Порядку №637. Періоди роботи з 01.04.2004 по 31.12.2004 та з 01.04.2005 по 31.12.2005 не було зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні інформація про сплату страхових внесків, що підтверджується довідкою ОК-5. Інші періоди, на які вказує позивач було зараховано. Також вказує на те, що військова служба підлягає зарахуванню лише до страхового стажу. Враховуючи вищевикладене вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що до загального страхового стажу позивача згідно з наданими до заяви документами не може бути зараховано:
1. Період навчання з 01.09.1985 по 18.06.1992 згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом військової служби (у дипломі вказано період навчання безперервно - без виділення періоду військової служби). Уточнюючі довідки з навчального закладу позивачем не надавалися. При цьому, період військової служби з 02.07.1986 по 08.06.1988 зараховано до стажу позивача.
2. Період роботи з 22.03.2004 по 11.12.2009 зараховано до стажу позивача згідно з довідкою ОК- 5 (на підставі сплати страхових внесків);
3. Періоди військової служби з 01.05.2022 по 12.05.2022, з 23.05.2022 по 29.05.2022, з 30.05.2022 по 07.09.2022 не можуть бути зараховані до стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі, як один місяць служби за три місяці, оскільки пунктом 3 частини 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Позивач звертався до органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
07.10.2024 засобами системи «Електронний суд», на спростування доводів відповідачів, від представниці позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
06.05.2024 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Тернопільській області прийняло рішення №084050018429 від 13.05.2024 про відмову у призначенні пенсії.
15.05.2024 року позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком із нотаріально завіреною копією довідки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, після чого йому було призначено дострокову пенсію за віком.
Вважаючи, що при призначенні пенсії йому не вірно розрахували стаж, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1985 по 18.06.1992 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом військової служби. При цьому відповідач здійснив зарахування періоду військової служби з 02.07.1986 по 08.06.1988 до страхового стажу позивача.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , вбачається, що позивач:
з 01.09.1985 по 01.07.1986 навчався в Дніпропетровському державному університеті (запис в трудовій книжці №1-2);
з 17.07.1986 по 08.06.1988 служив в Збройних Силах (запис в трудовій книжці №3-4);
з 01.09.1988 по 29.06.1992 навчався в Дніпропетровському державному університеті (запис в трудовій книжці №5-6).
Як слідує з копії диплому серії НОМЕР_2 з 1985 року по 1992 рік позивач навчався в Дніпропетровському державному університеті та має кваліфікацію філолог, викладач української мови і літератури. При цьому у трудовій книжці є посилання на серію та номер диплому, на підставі яких були здійснені записи, та на серію та номер військового квитка.
Згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 містить записи №1-2 та №5-6, відповідно до яких позивач з 01.09.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 навчався в Дніпропетровському державному університеті.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж.
З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно з підпунктами б, в пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Отже, період навчання у вищому навчальному закладі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, а також записами в трудовій книжці.
На підтвердження періоду навчання у Дніпропетровському державному університеті позивач надав відповідачу оригінал диплому та оригінал трудової книжки, яка містить записи №1-2 та №5-6 про його навчання.
Відтак період навчання позивача з 01.09.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті, згідно диплому серії НОМЕР_2 виданого 29.06.1992 та записів №1-2, 5-6 трудової книжки серія НОМЕР_3 , має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи (підприємницької діяльності) з 22.03.2004 по 11.12.2009.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
Відповідно до змісту частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.7 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №21-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 підп. 2 п. 2.1 Розділу 2 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2024 року у справі №580/7175/21.
Виходячи з викладеного, відповідачем правомірно зарахувано до страхового стажу періоду роботи (підприємницької діяльності) з 22.03.2004 по 11.12.2009 згідно з довідкою ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу (на підставі даних про сплату страхових внесків).
Таким чином, в цій частині позовні вимоги заявлені необґрунтовано та не підлягають задоволенню.
Щодо зарахування до спеціального та пільгового стажу в потрійному розмірі, як один місяць служби за три місяці періодів військової служби з 01.05.2022 по 12.05.2022, з 23.05.2022 по 29.05.2022, з 30.05.2022 по 07.09.2022.
Згідно зі статтею 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною другою статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перебачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Варто зауважити, що пункт 3 Порядку №393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
З урахуванням того, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії (06.05.2024) пункт 3 Порядку №393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, суд приходить до висновку про те, що періоди проходження військової служби з 01.05.2022 по 12.05.2022, з 23.05.2022 по 29.05.2022, з 30.05.2022 по 07.09.2022 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2025 року у справі №360/665/24 (адміністративне провадження №К/990/12754/25).
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач (представниця позивача) посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16, від 31.08.2022 у справі №185/6919/16, від 17.10.2022 у справі №340/395/17.
Указані постанови, однак, не можуть бути прикладом іншого правозастосування, у порівнянні із правозастосуванням викладеним у даній справі, оскільки вони ухваленні за інших фактичних обставин (позивачі у справах брали участь у антитерористичній операції та зверталися до пенсійних органів для призначення пенсії до 19.02.2022, тобто до зміни правового регулювання) та за іншого правового регулювання (висновки стосуються норм Положення №530, яке згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII спірні правовідносини не регулює).
Ураховуючи викладене позовні вимоги, в цій частині, також задоволенню не підлягають.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів навчання з 01.01.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області врахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01.01.1985 по 01.07.1986 та з 01.09.1988 по 29.06.1992 в Дніпропетровському державному університеті.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль