13 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/4926/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Солдаткін Олександр Сергійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яким просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовозобов'язаним, який має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки мати позивача, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання, що підтверджуються копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 АГГ №469932 від 10.01.2024 та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 08.02.2024. Позивач зазначає, що згідно заяви, справжність підпису на якій завірено приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В., ОСОБА_2 із числа військовозобов'язаних членів сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обрала саме його.
Позивач вказує, що в подальшому, з метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації, ним, засобами поштового зв'язку було подано до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації. Згідно даних веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення №0820100303474 відповідачем було одержано 20.05.2025 року. Втім, станом на момент звернення до суду з цим позовом, позивач, у встановленому законом порядку, не отримав відповіді на заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації, що стало підставою для звернення до суду з цією заявою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
11 липня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 станом на момент подання заяви на отримання відстрочки був в категорії військовослужбовець а не військовозобов'язаний, оскільки згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , він був призваний на військову службу за призовом під час загальної мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_5 з 01.05.2025 року. У подальшому він самовільно втік з команди, чим фактично ухилився від проходження військової служби, та на цей час перебуває в статусі особи, яка самовільно залишила частину (СЗЧ). Представник відповідача, що позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації лише 20 травня 2025 року, тобто вже після видання наказу про його призов. 23 травня 2025 року комісія розглянула заяву позивача та, за результатами розгляду, ухвалила рішення про відмову в наданні відстрочки від призову у зв'язку з тим, що на момент розгляду заяви позивач уже перебував у статусі військовослужбовця. У зв'язку з вищенаведеним, рішення комісії від 23 травня 2025 року, оформлене протоколом №34, яким було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, є обґрунтованим, законним і прийнятим із урахуванням усіх фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства. Відтак, підстав вважати, що з боку Комісії мало місце бездіяльність, не вбачається.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 14 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив на адресу Голови комісії, з питань надання відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, у якій повідомив, що він є особою, яка на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі чого, просив розглянути дану заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просив ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомити його про результат розгляду даної заяви.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було долучено наступні документи:
- військово-обліковий документ ОСОБА_1 ;
- копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №469932 від 10.01.2024 року;
- копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_6 від 08.02.2024 року;
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 04.02.1987 року;
- заява ОСОБА_2 про вибір особи, яка здійснює утримання (догляд), за формою згідно з додатком 15 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Згідно даних веб-сайту «Укрпошта» поштове відправлення №0820100303474, ІНФОРМАЦІЯ_2 було отримано - 20.05.2025 року.
Відповідно до Повідомлення від 23.05.2025 року №2/2550, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 23.05.2025 року №34 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначеної ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Також судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 року №532 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації та ніші заходи», солдата ОСОБА_1 , 1974 р.н., ВОС НОМЕР_8 , відповідно до Указу Президента України від 14.01.2025 року №26/2025 «Про загальну мобілізацію», та відповідно до мобілізаційного розпорядження №М48 від 30.04.2025 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_5 з 01.05.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» №2232-ХІІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХII).
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Згідно із положеннями п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до постанови КМУ №154 від 23.02.2022 п.11 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
- оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в якій у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:
Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно прохальної частини позову, позивач серед іншого, просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як встановлено судом, позивач 14.15.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки, яку отримано останнім 20.05.2025 року.
Згідно Повідомлення від 23.05.2025 року №2/2550, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 23.05.2025 року №34 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зазначене виключає обставини бездіяльності відповідача.
Судом взято до уваги те, що Комісія вивчила заяву позивача, оцінила законність підстав для надання відстрочки та 23.05.2025 року відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період письмово із зазначенням причин відмови.
Не отримання позивачем зазначеного повідомлення та витягу з протоколу комісії від 23.05.2025 року №34 не змінює факт того, що відповідачем подана заява позивача з відповідними документами була розглянута.
У зв'язку з викладеним не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правомірність прийнятого рішення про відмову у наданні відстрочки, не є предметом спору по цій справі, а тому судом не оцінюється.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич