13 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/12295/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "-Інтертранс-" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанови,
встановив:
Приватне підприємство "-Інтертранс-" звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №341534 від 01.11.2022 відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про стягнення з ПП приватного підприємства "-Інтертранс-" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно неправильно визначив вид перевезень, що здійснювалось позивачем на момент перевірки, і, як наслідок, застосував до цих правовідносин вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що в свою чергу потягнуло безпідставне винесення щодо позивача постанови, що оскаржується, що є прямим порушенням ст. 19 Конституції України. Постанова, що оскаржується, винесена без підстав, що є процесуальним порушенням, і тому постанова підлягає визнанню протиправною і скасуванню.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує і зазначає, що положення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278, визначено перелік документів, які повинні мати водії та пред'являти на підтвердження здійснення пасажирських перевезень. Відповідно до акту перевірки у водія автобусу, що згідно трафарету здійснював регулярні пасажирські перевезення за маршрутом "Миколаїв-Одеса", були відсутні необхідні документи: витяг з дозволу, схеми маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касовий листок. Відсутність таких документів, на думку відповідача, свідчать про наявність порушень вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підстав для застосування відповідних штрафних санкцій. Таке порушення, на думку представника відповідача, правомірно стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.09.2022 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області відповідно до направлення від 19.09.2022 № 001574 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області 19.09.2022 на Миколаївському міжміському автовокзалі було проведено перевірку транспортного засобу NEOPLAN №116, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , який використовується позивачем для надання послуг з пасажирських перевезень, про що був складений відповідний акт.
За наслідками перевірки складено акт №320272 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
З акта перевірки від 19.09.2022 №320272 слідує, що під час перевірки виявлено порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Миколаїв-Одеса» перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: витяг з дозволу, схеми маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касовий листок.
Позивачу було направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення.
01.11.2022 було винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №341534 в розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з постановою від 01.11.2022 №341534, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Закон №2344-ІІІ регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567).
Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із п. 12 - 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Умовами п. 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку № 1567.
Згідно зі ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен:
- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
- забезпечувати безпеку дорожнього руху;
- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до п.1.3 розділу I Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05 .2010 № 278 (наділ - Порядок № 278), автомобільний перевізник повинен забезпечити:
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху;
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".
За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III, накладається на перевізників, які здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення.
Як зазначено в позові, уповноважені особи інспекції при проведенні перевірки та відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови не врахували, що позивачем здійснюються міжнародні перевезення пасажирів за маршрутом "Херсон-Зелена Гура" і на підтвердження саме міжнародних перевезень у водія був наявний весь пакет відповідних документів, але вони безпідставно не були враховані. Саме ця обставина зазначена у позові як єдина підстава для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Такі доводи позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
За визначенням положень ст.1 Закону №2344-III перевезення пасажирів і вантажів розділяються на внутрішні перевезення та міжнародні перевезення.
В розумінні вказаних правових норм міжнародні перевезення пасажирів слід розуміти перевезення пасажирів автомобільним транспортом з перетином державного кордону, а внутрішні перевезення - це перевезення пасажирів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави, тобто перевезення пасажирів територією України без перетину державного кордону України.
Аналогічно приписами ст.35 Закону №2344-III визначено, що автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.
Одночасно суд враховує, що згідно пункту 4 розділу І Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184) (надалі - Правила) внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
За приписами пункту 27 розділу І цих же Правил залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація:
у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах - найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту (у разі здійснення міжнародних перевезень інформація подається двома мовами у два рядки: верхній - українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюється перевезення).
Правова норма підпункту 20 пункту 2 розділу Правил дає визначення трафарету як покажчика інформації для пасажирів про маршрут.
Із долучених до відзиву матеріалів вбачається, що передній трафарет транспортного засобу NEOPLAN (автобус), реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , містив інформацію для пасажирів про маршрут руху - Одеса, тобто інформацію про найменування кінцевого пункту маршруту між населеними пунктами на території України та без перетину її кордонів.
Аналіз вказаних положень Закону №2344-III дає підстави суду зробити висновок, що позивачем як автомобільним перевізником здійснювалося внутрішнє перевезення пасажирів між населеними пунктами, розташованими на території України. Лише за умови перетину державного кордону України таке перевезення пасажирів набуває статусу міжнародного перевезення пасажирів.
Приписи п.145 розділу VI Правил передбачають, що автомобільний перевізник зобов'язаний, окрім іншого, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи.
Суд також враховує, що згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність витягу з паспорту маршруту, схема маршруту та дозволу.
Інших доводів щодо протиправності оскаржуваної постанови позивачем в позові не наведено.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом "Миколаїв-Одеса" без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 39 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону N 2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.
Отже, відсутні підстави для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "-Інтертранс" (вул. Київська, 79, офіс 301, Житомир,10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 31191765) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан ім. С.П.Корольова, 12, Житомир, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання дій протиправними, скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
13.08.25