13 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/12609/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.05.2024 №063850007853 про відмову ОСОБА_1 в призначенніпенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24.05.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позову зазначає, що наявність у позивача посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_1 , виданого 02.04.1993, підтверджує той факт, що з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року вона прожила або відпрацювала чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Факт проживання Позивача с. Виступовичі, станом на 04.11.1989 підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_2 , оскільки шлюб зареєстровано Виступовицькою сільською радою. Крім того, згідно з направлення, виданим виконавчим комітетом Житомирської обласної ради 06.06.1990 року №10603, ОСОБА_2 , серед інших, вказана, як особа, що направляється для переселення з села Виступовичі, а отже станом на дату видачі направлення, вона проживала там. Згідно з направлення, виданим виконавчим комітетом Житомирської обласної ради 06.06.1990 року №10603, ОСОБА_2 , серед інших, вказана, як особа, що направляється для переселення з села Виступовичі, а отже станом на дату видачі направлення, вона проживала там. Період проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення є достатнім для призначення їй з пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, а оскаржуване рішення прийняте Відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про відкриття провадження від 04.07.2024) доставлена в Електронний кабінет відповідача 04.07.2024 о 16:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд вказує, що на запровадження підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд, що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України щодо обов'язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру.
Отже, з урахуванням положень пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України наявні підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 має статус громадянина, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_1 , виданого 02.04.1993.
24.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були на правлені на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.05.2024 №063850007853 у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання або роботи станом на 01.01.1993.
Відповідно до наданих документів період проживання (роботи) заявника у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993 становить 3 місяці 29 днів.
Також, у рішенні позивачу вказано, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1993та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, позивач у цій частині рішення не оскаржує.
Тому суд надає оцінку правомірності відмови в частині відсутності у позивача необхідного періоду проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993.
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон №1058).
Зокрема, частиною 1статті 26 Закону №1058передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XIIпередбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1статті 55 Закону № 796-XIIпотерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали бо постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, вік виходу на пенсію зменшується на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання (роботи), але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (в даному випадку 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону №796-XIIвбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 1статті 55 Закону № 796-XIIє факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 4 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом двох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 1 рік проживання/роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відтак, зміст вищезазначених положень свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 2-х років.
При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони безумовного (обов'язкового) відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивачем, на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення йому пенсії додав:
- довідку виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-588 від 08.05.2024 про те, що ОСОБА_1 під час канікул проживала в с. Виступовичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області;
- направлення №10603;
- посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного(обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1987 рр. категорія 3 серії НОМЕР_1 ;
- довідку виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-1368 від 15.08.2023 про те, що ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в с. Виступовичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 26.04.1986 по 24.08.1986;
- архівну довідку від 15.04.2024 про періоди канікул в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка.
Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 від 02.04.1993, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_3 від 02.04.1993, надає їй право користуватися пільгами, передбаченими Законом №796-ХІІ.
Водночас, як вже зазначалось судом, визначеними в абзаці 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання (робота) такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 2-х років.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що її проживання в зоні безумовного обов'язкового відселення становить більш не менше 2-х років станом на 01.01.1993 та підтверджується посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 від 02.04.1993.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чернобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною безумовного (обов'язкового) відселення, надався особам, які постійно проживали на територіях зони безумовного (обов'язкового) відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Разом з тим, суд враховує твердження позивачки, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Однак, вважає за необхідне вказати, що вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Однак, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії Б не є документом, який беззаперечно підтверджує факт її проживання/роботи на території зони безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року не менше двох років.
Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23 висловив правову позицію, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".
Згідно довідки Виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-1368 від 15.08.2023 ОСОБА_3 дійсно з 26.04.1986 по 24.08.1986 була зареєстрована та постійно проживала в с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області, що становить 3 місяці 29 днів.
Село Виступовичі Коростенського району Житомирської області згідно постанови КМУ №106 від 23.07.1991 відноситься до зони безумовного(обов'язкового) відселення.
До того ж, відповідно до інформації, яка вказана в довідці Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 08.05.2024 №20-588, ОСОБА_3 дійсно на час канікул проживала в с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області.
Будь-яких документів, які б ставили під сумнів можливість проживання ОСОБА_4 в періоди таких канікул в с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області матеріали справи не містять.
При цьому, зі змісту архівної довідки Житомирського державного університету ім. І.Франка від 15.04.2024 №75-Г-123-2024, вбачається, що відповідно до навчальних планів природничого факультету денної форми навчання Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка за спеціальністю «Біологія і хімія» за 1986-1991 навчальні роки канікули студентів були в такі періоди:
- 1987 - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08;
- 1988 - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08;
- 1989 - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08;
- 1990 - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08;
- 1991 - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08.
З 30.01.1991 по 30.08.1991 було надано академічну відпустку по догляду за дитиною (наказ від 23 січня 1991 №12).
Враховуючи вищевикладене, період канікул ОСОБА_1 за час навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка становить 6 місяців 20 днів.
В контексті вказаного суд приходить до висновку, що довідкою Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 08.05.2024 №20-588, підтверджується факт проживання ОСОБА_1 в с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного(обов'язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в періоди канікул, які надавались їй під час навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка з 01.09.1986 по 01.10.1991, що становить 6 місяців 20 днів.
Таким чином, до період проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного(обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993 підлягає зарахуванню ще й період проживання в с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області протягом канікул, які надавались їй під час навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка, тривалістю 6 місяців 20 днів.
Щодо доводів представника позивача, що факт проживання Позивача с. Виступовичі, станом на 04.11.1989 підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_2 , оскільки шлюб зареєстровано Виступовицькою сільською радою Суд зауважує, що додане позивачем свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 підтверджує лише факт укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у Виступовицькій сільській раді Овруцького району Житомирської області, однак такі документи відповідно до Порядку № 22-1 не є належним документом, що підтверджує факт проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Направлення, видане виконавчим комітетом Житомирської обласної ради 06.06.1990 року №10603 в розумінні Порядку № 22-1 не є доказом підтвердження проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а лише підтверджує факт направлення для працевлаштування ОСОБА_6 та членів сім'ї, які переселяються з с. Виступовичі.
Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду підтверджено строк проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного(обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993 в період з 26.04.1986 по 24.08.1986 (3 місяці 29 днів) та в період канікул під час навчання в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка (6 місяців 20 днів), що загалом становить менше 2-х років.
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше двох років в зоні безумовного (обов'язкового) відселення та відсутність у нього права на зменшення пенсійного віку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Львівській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 24.05.2024, оскільки за наявними доказами станом на 01.01.1993 період його фактичного постійного проживання у зоні безумовного(обов'язкового) відселення менше двох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі ст. 55 Закону №796-XII.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №063850007853 від 31.05.2024 про відмову у призначенні пенсії є правомірним, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить відмовити.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
13.08.25