14 серпня 2025 рокуСправа № 160/23287/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ», керівника Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ» Поволоцького Владислава Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України, -
12.08.2025 р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ» (далі - відповідач-1), керівника Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ» Поволоцького Владислава Леонідовича (далі - відповідач-2) з вимогами:
- встановити тимчасове обмеження y праві виїзду керівника Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ» (ЄДРПОУ05509858) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України, до погашення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Товариство як платник податків має податковий борг у сумі 2 731 171,06 грн. Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України контролюючим органом сформовано податкову вимогу, яка направлена товариству. Уповноваженою особою контролюючого органу прийнято рішення №1/05509858/483 від 11.01.2024 р. про стягнення коштів платника податків у рахунок погашення податкового боргу відносно Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ». На виконання цього рішення позивачем надсилались до банківських установ платіжні інструкції, які були повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках. Позивач, посилаючись на вказані обставини вважає наявними підстави для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника товариства за межі України до погашення податкового боргу або настання інших обставин, зазначених у пункті 87.14 статті 87 ПК України.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик у судове засідання направлені сторонам у встановлені КАС України строки та порядок. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог навів доводи, аналогічні зазначеним в позовній заяві.
Представник відповідача-1, відповідач-2 в судове засідання не з'явились.
Від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 15.08.2025 р. Клопотання вмотивоване тим, що керівник перебуває на посаді з 2025 року, менше 240 днів, та не отримував податкової вимоги.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на строки розгляду вказаної категорії справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.
Відповідно до матеріалів справи позов подано податковим органом до суду через систему «Електронний суд» 12.08.2025 р.
Тобто, справа має бути розглянута судом протягом 48 годин з 12.08.2025 р., тобто, строк розгляду спливає 14.08.2025 р.
В судовому засіданні 14.08.2025 року судом оголошено ухвалу про залишення позову без руху через пропуск встановленого строку звернення до суду.
Позивачеві запропоновано протягом двох годин з моменту отримання ухвали надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення.
Копію ухвали про залишення позову без руху отримано Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 14.08.2025 року о 15:08 год.
14.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано заяву про усунення недоліків позову. В обґрунтування наданої заяви вказано, що відповідно до п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Тобто, статтею 87 ПК України, встановлено подію з якою законодавець ототожнює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із відповідною позовною заявою, а саме закінчення терміну 240 днів після вручення податкової вимоги. Цією ж статтею, законодавець визначає подію яка свідчить про закінчення строку звернення до суду із відповідним позовом, а саме - до погашення такого податкового боргу. Таким чином, 240 днів вказаних в статті 87 ПК України це термін наданий платнику податків для сплати податкового боргу задля уникнення правових наслідків, що можуть настати у вигляді подання контролюючим органом позову до суду про обмеження права виїзду. Окрім наведеного позивач посилається на судову практику із розгляду подібних правовідносин щодо застосування тримісячного строку звернення до суду за сплином встановленого терміну 240 днів.
З огляду на викладене позивач вважає, що встановлений процесуальний строк для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою ним не пропущено та просить продовжити розгляд справи по суті позовних вимог.
Розглянувши надану позивачем заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) «Устименко проти України» (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений «особливими і непереборними» обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Суд акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об'єктивно визначені обставини, за наявності яких суб'єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб'єкта владних повноважень чи пов'язуватися з будь-якими суб'єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз'яснень.
Таким чином, законодавець передбачив об'єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб'єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб'єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
При вирішенні питання звернення позивачем до суду з пропуском строку звернення судом встановлено, що згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 03.06.2022 №0011191-1308-20483 та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтрансремонт", яка була отримана 18.04.2023 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, податкова вимога форми «Ю» від 03.06.2022 №0011191-1308-20483 вважається належним чином врученою 18.04.2023.
Судом встановлено, що податкова вимога форми «Ю» від 03.06.2022 №0011191-1308-20483 вважається належним чином врученою 18.04.2023, як наслідок, закінчення 240-денного строку, встановленого п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 289-2 КАС України припадає на 15.12.2023, однак позов контролюючого органу подано до суду лише 12.08.2025, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.07.2025 у справі №580/11507/24, який враховано судом відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд констатує, що заява позивача від 14.08.2025 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду тримісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував дотримання строків звернення до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", Керівника юридичної особи: Поволоцького Владислава Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження y праві виїзду за кордон та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об'єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви з наведеними позовними вимогами у межах строку, встановленого процесуальним законом.
Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ», керівника Приватного акціонерного товариства «МЕТЕЛУРГТРАНСРЕМОНТ» ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України - повернути позивачу - Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук