13 серпня 2025 року Справа № 160/19755/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладені в рішенні про відмову у призначені пенсії від 16.04.2025 року № 046350000404 протиправними та скасувати рішення про відмови у призначені пенсії на пільгових умовах від 16.04.2025 року № 046350000404;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 27.10.1999 року по 11.11.1999 року, з 07.04.2002 року по 09.04.2002 року, з 14.05.2012 року по 18.05.2012 року, з 21.05.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.06.2012 року по 06.06.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за провідною професією періоди роботи з 20.03.2000 року по 07.06.2000 року, з 08.06.2000 року по 04.02.2001 року, з 05.03.2001 року по 24.05.2004 року, з 26.08.2004 року по 01.04.2007 року, з 04.11.2013 року по 04.03.2014 року, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди перебування на інвалідності від професійного захворювання з 27.08.2018 року по 31.07.2021 року та з 05.01.2022 року по 09.03.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення у призначенні пенсії порушує право позивача на призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
28.07.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом докази.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.03.2018 року та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від професійного захворювання. 07.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.04.2025 №046350000404 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Пільговий стаж позивача складає - 17 років 8 місяців 21 день; Роботи підземні провідні професії (20) - 6 років 6 місяців 29 днів; Роботи підземні за постановою 202 (25) - 10 років 9 місяців 24 дні; Навчання за фахом - 0 років 03 місяці 28 днів. Час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання складає 2 роки 2 місяців 3 дні. Згідно наданих документів до пільгового стажу позивача зараховано усі періоди крім, періодів за які відсутні дані про фактично відпрацьований час в підземних умовах. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
11.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.04.2025 №046350000404 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, зокрема:
" ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.03.2018.
Пільговий стаж заявника складає 17 років 8 місяців 21 день: роботи підземні провідні професії (20) - 6 років 6 місяців 29 днів; роботи підземні за постановою 202 (25) - 10 років 9 місяців 24 дні; навчання за фахом - 0 років 3 місяці 28 днів. Час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання складає 2 роки 2 місяців 3 дні.
Згідно наданих документів до пільгового стажу зараховано усі періоди крім, періодів за які відсутні дані про фактично відпрацьований час в підземних умовах.
Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (набрав чинності 01 січня 2004 року, далі - Закон №1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом», що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Суд наголошує, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки, проте, вказаних дій не вчинив.
При цьому суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Отже, в даному випадку відомості в трудовій книжці позивача про його роботу у спірні періоди за професією, що віднесені до ч. 3 ст. 114 Закону України №1058-IV, вже є достатньою підставою для зарахування цього періоду до пільгового стажу.
Так, трудовою книжкою позивача, зокрема, дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1 визначено, що у спірний період з 27.10.1999 по 11.11.1999 позивач перебував на посаді підземним гірником з повним робочим днем в шахті.
При цьому, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2025, вказаний період не зараховано до пільгового стажу через несвоєчасно проведену атестацію робочих місць.
Так, в листі вказано: «Атестація робочих місць за умовами праці на "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Імені Героїв Космосу" проведена згідно наказів: № 689 від 27.10.1994, № 627 від 12.11.1999, тому до пільгового стажу не зараховано період з 27.10.1999 по 11.11.1999, а також період з 07.04.2002 по 09.04.2002 - відпустка без збереження заробітної плати.».
При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Крім того, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не перерви між первинною атестацією робочого місця та повторним проведенням атестації робочого місця, оскільки визначальним є те, що у випадку, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених Порядком проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Таким чином, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018 року по справі №352/547/16-а, від 26.06.2018 року в справі №227/1518/17.
Таким чином, період роботи з 27.10.1999 по 11.11.1999 протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача з 07.04.2002 по 09.04.2002, суд зазначає, що його не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки у вказаний період позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
Вказаний факт підтверджується довідкою №265 від 28.03.2018.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про відпустки», за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року № 713/039/161-16, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Тривалість відпустки без збереження заробітної плати в 2002 році не перевищувала 1 місяця в календарному році.
Разом з цим належні та допустимі докази, які б підтверджували, що відпустки без збереження заробітної плати в 2002 році були пов'язані з виробничою необхідністю, суду не надані.
З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Харківській області правомірно зарахувало дні відпустки без збереження заробітної плати з 07.04.2002 по 09.04.2002 лише до страхового стажу, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати ці періоди до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, не підлягають задоволенню як необґрунтовані.
Щодо періоду роботи з 14.05.2012 по 18.05.2012 та з 21.05.2012 по 06.06.2012, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2025, позивач у вказані періоди мав два відрядження та перебував на курсах.
При цьому, індивідуальні відомості про застраховану особу містять інформацію про спеціальний стаж позивача за 31 день травня та 30 днів червня 2012 року, тобто включаючи дні відрядження та курсів
Як наслідок, обґрунтованими є позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, часу перебування у відрядженні та на курсах з 14.05.2012 по 18.05.2012 та з 21.05.2012 по 06.06.2012.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач також зазначив, що має право на зарахування періодів роботи за провідною професією з 20.03.2000 року по 07.06.2000 року, з 08.06.2000 року по 04.02.2001 року, з 05.03.2001 року по 24.05.2004 року, з 26.08.2004 року по 01.04.2007 року, з 04.11.2013 року по 04.03.2014 року з урахуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані періоди зараховано до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058, проте, без застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8.
Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
На виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;
кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Отже відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
Стосовно питання застосування вказаного роз'яснення до спірних правовідносин суд зазначає, що при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовується роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».
Крім того, у межах розгляду адміністративної справи 200/1009/24, предметом якої також було питання правомірності застосування роз'яснення № 8 при призначенні пільгової пенсії, Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року встановив, наступне:
У листі від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 адресованому Пенсійному фонду України Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"».
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року № 1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз'яснення № 8.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року по справі № 200/1009/24 дійшов висновку, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а Роз'ясненням № 8 лише розтлумачено як правильно застосовувати цю норму.
В постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №200/6443/23 судом зазначено:
«….Колегія суддів КАС ВС зауважує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"», так як цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер ґрунтується на неправильному розумінні висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а та від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а, оскільки у зазначених постановах Верховний Суд не вказав на неприпустимість застосування роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 в цілому, а зазначив, що Роз'яснення № 8 носить рекомендаційний характер.
З огляду на викладене колегія суддів КАС ВС вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування в спірних правовідносинах Роз'яснення № 8.».
Таким чином, враховуючи той факт, що станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах його стаж роботи на підземних роботах та в металургії становив більше 10 років, відповідач повинен був застосовувати Роз'яснення № 8 та розраховувати пільговий стаж позивача, набутий на посадах провідних професій, за формулою: 1 рік такої роботи додатково надає 3 місяці пільгового стажу.
Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо періоду перебування позивача на інвалідності від професійного захворювання з 27.08.2018 року по 31.07.2021 року та з 05.01.2022 року по 09.03.2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно із абзацом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.02.2018 року, позивачу підтверджено хронічне захворювання отримане на виробництві.
Відповідно до записів № 35, 36 дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивача з 13.11.2017 року звільнено з посади «заступник начальника дільниці» з повним робочим днем на підземній роботі.
Відповідно до Виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААА № 994665 від 14.03.2018 року, позивачу з 02.03.2018 року встановлена ІІІ група інвалідності від професійного захворювання.
Суд зазначає, що за умовами Закону №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд наголошує, що процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 4.1 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
За приписами п. 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частин 1, 2 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних інших причин неможливості зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на посадах, зайнятість на яких, дає право на призначення пенсії незалежно від віку.
Більш того, в порушення процедури розгляду заяви про призначення пенсії разом із доданими до неї документами, відповідачем-1 не здійснено покладеного на пенсійний орган обов'язку розрахунку та обчислення страхового та пільгового стажу позивача, що передбачає зарахування певних періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Окрім того, відповідач не надав заперечень та аргументів, будь-якого аналізу щодо віднесення професії позивача до таких, зайнятість на яких, дає право на призначення пільгової пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 та в цілому, щодо того, чи відповідають надані позивачем документи умовам призначення пенсії, встановленим в ч. 3 ст. 114 Закону №1058, також в оскаржуваному рішенні не зазначено які періоди трудової діяльності позивача не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Відтак, відповідач не розглянув заяву позивача, у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не дослідив, які періоди роботи позивача можливо зарахувати до його пільгового стажу, а які - ні, не навів відповідних підстав.
Таким чином, з урахуванням висновку суду у цій справі, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно відмовив позивачу у призначенні пенсії, не дослідив наявність та кількість у позивача страхового та пільгового стажу, що давало б йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, неповно і необ'єктивно розглянув всі подані позивачем документи в порушення приписів п. 4.7 Порядку №22-1.
Вказане свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.04.2025 року № 046350000404.
Відповідно до приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли законодавство встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 27.10.1999 року по 11.11.1999 року, з 07.04.2002 року по 09.04.2002 року, з 14.05.2012 року по 18.05.2012 року, з 21.05.2012 року по 31.05.2012 року та з 01.06.2012 року по 06.06.2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу роботи за провідною професією періоди роботи з 20.03.2000 року по 07.06.2000 року, з 08.06.2000 року по 04.02.2001 року, з 05.03.2001 року по 24.05.2004 року, з 26.08.2004 року по 01.04.2007 року, з 04.11.2013 року по 04.03.2014 року, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди перебування на інвалідності від професійного захворювання з 27.08.2018 року по 31.07.2021 року та з 05.01.2022 року по 09.03.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.04.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 13.08.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна