14 серпня 2025 р.Справа №160/23157/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/23157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
13.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/23157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просить:
- зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №487 від 14.07.2025 щодо припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами 04620311202503402, 04620311202503387, 04620311202503356, 04620311202503409, 04620311202503384, 04620311202503401, 04620311202503410, 04620311202503412, 04620311202503411, 04620311202503494, 04620311202503493, 04080311202503167, 04080311202503170, 04080311202503168, 04080311202503171, 04080311202503169, 04080311202503173, 04080311202503174, 04620311202503373, 04620311202503380, 04620311202503378, 04620311202503379, 04620311202503397, 04620311202503393, 04620311202503371, що видані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/23157/25.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/23157/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №487 від 14.07.2025 в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що видані позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято розпорядження про анулювання ліцензії всупереч вимогам Закону України №3817-ІХ, а також у порушення принципів всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, при прийнятті спірного розпорядження застосовано спрощений підхід та зроблені передчасні висновки про порушення позивачем вимог законодавства України. Оскільки анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами призвело до зупинення господарської діяльності позивача, останній вимушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову. Також позивач зазначив, що зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 18.05.2025. Основним та єдиним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11). Відсутність відповідних ліцензій, в силу вимог закону, унеможливлює здійснення позивачем основного та єдиного виду діяльності - роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
14.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, в яких зазначив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. З заяви про забезпечення позову суду, не вбачається зазначення конкретних обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду. Крім того, щодо посилань на позбавлення можливості здійснювати свою господарську діяльність. Таким чином, зазначені обставини не призведуть до зупинення діяльності підприємства в цілому, а лише щодо зупинення діяльності за спірними ліцензіями.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
В адміністративному позові позивачем зазначено, що 18.05.2025 ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Основним видом економічної діяльності Позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
З метою здійснення господарської діяльності Позивачем отримані наступні ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами:
04620311202503402 04620311202503387 04620311202503356 04620311202503409 04620311202503384 04620311202503401 04620311202503410 04620311202503412 04620311202503411 04620311202503494 04620311202503493 04080311202503167 04080311202503170 04080311202503168 04080311202503171 04080311202503169 04080311202503173 04080311202503174 04620311202503373 04620311202503380 04620311202503378 04620311202503379 04620311202503397 04620311202503393 04620311202503371.
14.07.2025 рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області №487 дія виданих Позивачу ліцензії була припинена.
Вищевикладені обставини підтверджується: 1) витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) копіями витягів з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).
За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №487 від 14.07.2025 року про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 .
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, акта, що засвідчує факт відмови суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Отже, саме з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання ліцензії останній позбавляється права на провадження діяльності, зазначеної в такій ліцензії.
Надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірних у цій справі рішень суб'єкта владних повноважень, про зупинення дії яких просив позивач у заяві про забезпечення позову, суд виходить з того, що оскаржуване розпорядження з моменту його вручення позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі тютюновими виробами до моменту перевірки правомірності прийняття розпоряджень ГУ ДПС від 17 липня 2025 року №487 про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданих позивачу, в судовому порядку.
При цьому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, адже роздрібна торгівля тютюновими виробами, що є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі неминучі наслідки як-от: втрати державного бюджету внаслідок несплати сум податків, позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати, повного зупинення господарської діяльності на об'єктах у зв'язку з відсутністю прибутку від реалізації тютюнових виробів, що призведе до значних втрат ФОП ОСОБА_1 , яке у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред'явлені до стягнення з бюджету.
На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує суд першої інстанції, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав, визначених законодавством, для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Оцінка таким обставинам має бути надана в межах вирішення спору по суті.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 15 квітня 2022 року в справі № 440/6755/21, від 14 грудня 2021 року в справі № 240/16920/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 120/106662/22, від 27 червня 2024 року у справі № 380/16918/23, від 14 січня 2025 року у справі №160/27017/24.
Тому, враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.
Одночасно суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірних рішень, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням зазначених рішень.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачами у даній справі й відповідно - стягувачами, не є суб'єкти владних повноважень, такий строк встановлено терміном три роки.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/23157/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення у справі № 160/23157/25 шляхом:
Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №487 від 14.07.2025 щодо припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами 04620311202503402, 04620311202503387, 04620311202503356, 04620311202503409, 04620311202503384, 04620311202503401, 04620311202503410, 04620311202503412, 04620311202503411, 04620311202503494, 04620311202503493, 04080311202503167, 04080311202503170, 04080311202503168, 04080311202503171, 04080311202503169, 04080311202503173, 04080311202503174, 04620311202503373, 04620311202503380, 04620311202503378, 04620311202503379, 04620311202503397, 04620311202503393, 04620311202503371, що видані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/23157/25.
Зобов'язати відповідача негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 106/23157/25.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення - з 13.08.2025 р., незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 13.08.2028 року.
Стягувач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1
Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ - 44118658, адреса - 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А.
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук