Справа № 146/384/25
Провадження № 22-ц/801/1854/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.
Доповідач:Матківська М. В.
13 серпня 2025 рокуСправа № 146/384/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Рішення ухвалила суддя Скаковська І. В.
Рішення ухвалено 0 12:13 в селищі Томашпіль Вінницької області
Повний текст рішення складено 17 червня 2025 року,
Встановив:
26 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 03 серпня 2020 року у справі № 146/420/19, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини, до досягнення дитиною трирічного віку.
Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народжений ОСОБА_2 .
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_3 № 11 від 19 квітня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 .
Внесені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 11 від 19 квітня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, де вказати батьком дитини - ОСОБА_1 .
У графі «батько» дитини з « ОСОБА_5 » змінити на « ОСОБА_6 ».
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 21 березня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 видано виконавчий лист від 17 вересня 2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження щодо стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 .
Станом на день звернення із позовом до суду ОСОБА_1 належним чином виконує свій обов'язок щодо сплати аліментів в розмірі 1/4 частини на утримання дитини ОСОБА_7 . Заборгованість зі сплати аліментів у нього на утримання малолітньої дитини відсутня.
29 квітня 2023 року він уклав шлюб із ОСОБА_8 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено актовий запис № 868 від 29 квітня 2023 року та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 квітня 2023 року.
У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним та матір'ю. Дитина ОСОБА_9 і дружина ОСОБА_10 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку трьох років, повністю перебувають на його утриманні.
Після народження дитини ОСОБА_11 у нього виникли труднощі матеріального та фінансового характеру, враховуючи і те, що з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу. Його дружина наразі не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому має лише дохід - соціальну допомогу від держави, яка є незначною.
Він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та здійснює заходи щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України від збройної агресії рф.
Згідно довідки № 1025/139/12/1001/пс від 19 листопада 2024 року він отримав грошове забезпечення в розмірі: - в серпні 2024 року нараховано 21 065,10 грн., видано 15 328,41 грн.; - у вересні 2024 року нараховано 21 195,12 грн., видано 15 681,11 грн.; - у жовтні 2024 року нараховано 36 195,48 грн., видано 30 456,22 грн. Всього нараховано грошового забезпечення 78 455,70 грн., видано 61 465,74 грн.
За період з червня 2024 року по листопад 2024 року щомісяця з нього на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 було стягнуто 10 607,71 грн.
Зважаючи на такі обставини, зокрема, народження у шлюбі дитини, якій на час подачі позову було п'ять місяців, утримання дружини ОСОБА_10 , рівний обов'язок батьків утримувати спільних дітей, враховуючи його дохід, вважає, що 1/6 частини від розміру всіх його доходів, що перевищує прожитковий мінімум, який складає 3 196,00 грн., є достатньою для матеріального забезпечення дитини ОСОБА_12 та його гармонійного розвитку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, що на даний час в грошовому виразі складає 1598,00 грн.
Він вважає, що аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його доходу щомісячно, відповідає вимогам Закону, адже в першу чергу є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Так, за листопад 2024 року він сплатив аліменти в сумі 7097,81 грн., що склало частку, а 1/6 частка становитиме 4542,59 грн., яку він вважає та спроможний сплачувати на утримання сина ОСОБА_12 , зважаючи на обставини, які наразі виникли у нього.
З огляду на викладені обставини він вважає, що стягнені з нього аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу щомісячно, підлягають зменшенню до 1/6 частини всіх видів його доходу.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовлено.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зубань О. О. про винесення додаткового рішення щодо понесених витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на незаконність рішення суду через неповне дослідження зібраних у справі доказів, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та практики їх застосування Верховним Судом, просить скасувати рішення суду, винести постанову, якою задовольнити вимоги позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом не досліджені та не враховані докази щодо розміру доходів позивача, щодо погіршення стану його здоров'я, у зв'язку з чим суд прийшов до помилкового висновку в тому, що посилання на наявність у позивача ще однієї дитини, без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Такий висновок суду першої інстанції не узгоджується із вимогами закону та практикою Верховного Суду, згідно яких підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і сімейного стану. При цьому такі положення не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною підставою, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував положення статті 192 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів і до прийняття рішення, яке не відповідає нормам сімейного права та практики його застосування.
Судом першої інстанції не враховані роз'яснення, надані у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 16 травня 2006 року, не враховані правові позиції Верховного Суду у справах № 686/22677/21 від 19 червня 2024 року№ 727/1599/22 від 14 грудня 2022 року, № 682/2454/22 від 10 жовтня 2023 року, № 567/1462/23 від 08 січня 2025 року та інших.
Також суд взагалі не досліджував докази доходів відповідача, яка дійсно отримує офіційний дохід, а лише акцентовано увагу на те, що матеріальний стан позивача не погіршився, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Фактично судом взагалі не досліджено дійсну можливість відповідача утримувати спільну дитину сторін, адже це є обов'язком обох батьків, а не лише батька дитини.
Суд першої інстанції взагалі не оцінив докази витрат на утримання нової сім'ї позивача, які є суттєвими, зокрема, витрати на оренду житла та не врахував, що наразі дружина позивача не працює та окрім соціальної допомоги після народження дитини інших доходів не отримує.
Також суд не дослідив доказів, які свідчать про погіршення стану здоров'я позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказала, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення, а рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки враховано судом всі обставини справи, у тому числі і стан здоров'я їх дитини, тому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк М. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 і її представник - адвокат Зубань О. О. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просять залишити в силі.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 03 серпня 2020 року у справі № 146/420/19, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини, до досягнення дитиною трирічного віку.
Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народжений ОСОБА_2 .
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_3 № 11 від 19 квітня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 .
Внесені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 11 від 19 квітня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, де вказати батьком дитини - ОСОБА_1 .
У графі «батько» дитини з « ОСОБА_5 » змінити на « ОСОБА_6 ».
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 21 березня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття (том 1 а. с 12 зворот - 16).
Рішення набрало законної сили 09 вересня 2020 року.
На виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 17 вересня 2020 року видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 (том 1 а. с. 16 зворот- 17 і зворот).
Заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 станом на 02 грудня 2024 року відсутня, про що свідчить відповідь на запит адвоката Слободянюка М. В., що надана 04 грудня 2024 року за № 42119/22.21-24 та довідка від 02 грудня 2024 року, надані Тульчинським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області (том 1 а. с. 19).
29 квітня 2023 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_8 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено актовий запис № 868 від 29 квітня 2023 року та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 квітня 2023 року (том 1 а. с. 20).
У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 03 вересня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1683 від 03 серпня 2024 року (том 1 а. с. 22).
Згідно довідки про склад сім'ї № 912 від 18 листопада 2024 року, виданої Виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_1 , до складу його сім'ї входять: ОСОБА_10 - дружина, ОСОБА_9 - дочка (том 1 а. с. 22 зворот).
Згідно довідки № 1025/139/12/1001/пс від 19 листопада 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення: у серпні 2024 року нараховано 21 065,10 грн., видано 15 328,41 грн.; у вересні 2024 року нараховано 21 195,12 грн., видано 15 681,11 грн.; у жовтні 2024 року нараховано 36 195,48 грн., видано 30 456,22 грн. (том 1 а. с. 23).
Згідно довідки № 42025/22.21-24 від 02 грудня 2024 року, виданої Тульчинським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області, ОСОБА_1 регулярно (щомісячно сплачує аліменти) в різних сумах на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, починаючи із 05 листопада 2020 року по 11 листопада 2024 року (том 1 а. с. 24).
Згідно довідки про заборгованість від 25 березня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «А-Банк» за кредитним договором в сумі 17 423,60 грн. (том 1 а. с. 176).
Згідно договору оренди № 1 від 15 березня 2024 року, укладеного орендодавцем ОСОБА_13 і орендарем ОСОБА_10 та ними підписаного, орендар приймає у строкове платне користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 і зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 9000,00 грн. щомісячно (том 1 а. с. 177).
05 березня 2025 року ОСОБА_1 проведено МРТ головного мозку та судин в «Нейромед сучасна діагностика» та рекомендовано консультацію невролога (том 1 а. с. 178).
У власності ОСОБА_1 знаходить транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_5 (том 1 а. с. 179).
Із наданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відомостей з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи ОСОБА_1 за період із січня 2020 року по березень 2025 року вбачається наявність доходу: виплата військовослужбовцю в/ч НОМЕР_4 та виплата заробітної плати в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (том 2 а. с. 2-18).
Ухвалюючи рішення про відмову у зменшенні розміру аліментів, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Та обставина, що у позивача народилася дитина і дружина не працює, сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є підставою для зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини ОСОБА_3 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітнього сина, який часто хворіє, та суперечитиме його інтересам.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на зміну сімейного стану та народження у шлюбі дитини, якій на час подачі позову було п'ять місяців, утримання дружини ОСОБА_10 , рівний обов'язок батьків утримувати спільних дітей, враховуючи його дохід, вважає, що 1/6 частина від розміру всіх його доходів, що перевищує прожитковий мінімум, який складає 3 196,00 грн., є достатньою для матеріального забезпечення дитини ОСОБА_12 та його гармонійного розвитку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, що на даний час в грошовому виразі складає 1598,00 грн. (том 1 а. с. 10).
За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно вимог статтей 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених випадків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 і 2 ст. 76 ЦПК України).
Докази мають бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України) та достатніми (стаття 80 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1-2, 4 статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяви по суті справи є правом учасника справи.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, яка подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (стаття 175 ЦПК України).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , звернувшись із даним позовом до суду, на виконання зазначених вимог ЦПК України, повинен обґрунтувати свої заявлені вимоги, виклавши у позові обставини, зазначивши докази, що підтверджують дані обставини та додати до позовної заяви усі такі докази.
Виклавши свої позовні вимоги та їх обґрунтування, позивач посилався лише на зміну його сімейного стану, зазначивши такі обставини та надавши про це відповідні докази. Позов не містить інших обґрунтувань, виклад інших обставин та надання інших доказів, зокрема того, що така зміна сімейного стану потягла за собою зміну матеріального стану, і позивач у своєму позові їх не зазначив.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк М. В. пояснив, що підставою для зменшення розміру аліментів ними зазначено лише зміну сімейного стану позивача, а про зміну матеріального стану позивача вони не обґрунтовували позовні вимоги, у позові такі обставини не зазначали та не надавали відповідних доказів.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог частини першої статті 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, після зміни сімейного стану позивача, ним не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Обставина зміни сімейного стану, а саме одруження і народження у позивача дитини та що його дружина не працює, сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є підставою для зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини ОСОБА_3 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітнього сина, який часто хворіє, та суперечитиме його інтересам.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що суд, з урахуванням заявлених ОСОБА_1 вимог, підстав його позову, обґрунтування позовних вимог і на підставі поданих ним доказів, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану після визначення рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 03 серпня 2020 року у справі № 145/420/19, розміру аліментів на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наведеним спростовуються доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі. Також при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції вимог статті 192 СК України.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24) та наданим роз'ясненням у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 16 травня 2006 року.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що суд взагалі не досліджував докази доходів відповідача, яка дійсно отримує офіційний дохід, оскільки суд розглянув справу у межах заявлених позивачем вимог, які позивач обґрунтував лише зміною свого сімейного стану, про інші підстави позову він не зазначав у своїй позовній заяві, такі обставини не обґрунтовував і не доводив відповідними доказами.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тому, що суд не дослідив доказів, які свідчать про погіршення стану здоров'я позивача, оскільки позивач також не надав належних і допустимих доказів зміни його матеріального стану через погіршення стану його здоров'я.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, а оскаржуване рішення суду не може бути скасоване.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин
Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2025 року