Справа 679/848/25
№ 2/688/1404/25
Рішення
Іменем України
14 серпня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Березюк Н.П.,
секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 14.06.2021 ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №196788, Індивідуальна частина якого підписана шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності: сума кредиту 2000 грн, дата надання кредиту 14.06.2021, строк кредиту - 21 днів, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Свої зобов'язання ТОВ «Займер» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість за цим кредитним договором.
На підставі договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 ТОВ «Займер» передало для ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 10040 грн. Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення права вимоги ОСОБА_1 , не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №196788 від 14.06.2021 в розмірі 10040 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2000 грн, за процентами в розмірі 8040 грн. Також позивач просить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10500 грн.
Представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у судове засідання не з'явився, адвокат Пархомчук С.В. в системі «Електронний суд» подав заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн та розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.
Доводи та заперечення відповідача.
ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав частково в межах отриманої в кредит суми - 2000 грн, просив зменшити суму витрат на правову допомогу до 1000 грн, оскільки їх розмір завищений. ОСОБА_1 надав до суду копію посвідчення учасника бойових дій та копію пенсійного посвідчення по інвалідності 3 групи.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
18.06.2025 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з цим позовом.
16.07.2025 справа надійшла на розгляд Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області за підсудністю (за зареєстрованим місцем проживання відповідача). 18.07.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.08.2025 року.
13.08.2025 представник позивача подав до суду заяву про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 14.06.2021 ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №196788. Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 21 днів, тобто до 04.07.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.
Підпунктом 2.1 договору передбачено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.п 2.2. договору, сума кредиту, комісія за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п.п. 4.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.
Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатор відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п.п. 6.1. Договору).
Згідно п.п. 6.3 договору всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами договору.
Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п.6.7.1, 6.8. Договору).
Договір про надання фінансового кредиту №196788 підписаний клієнтом ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором СL8306, що стверджується п. 7 Договору «Реквізити та підписи сторін».
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Займер», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), з яким укладений договір №196788 від 14.06.2021 ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.cly.com.ua. 14.06.2021 на мобільний номер телефону відповідача ОСОБА_1 , НОМЕР_2 наданий одноразовий ідентифікатор СL8306.
Перерахування грошових коштів на картку відповідача здійснено за допомогою технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» на сайті торговця через платіжний сервіс «ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ». 14.06.2021 о 14:34:06 успішно перераховані кошти сумі 2000 грн на карту PRIVAT BANK № НОМЕР_3 , номер транзакції 32367-04446-33463, номер платіжної інструкції А420284В208916CLY196788T1349491.
Отже, ТОВ «Займер» зобов'язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 грн, а останній їх отримав.
17.02.2022 ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» уклали договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно п. 1.2. договору факторингу, на умовах даного договору та керуючись ст.1077 ЦК України, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 в сумі 10040 грн, з яких 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8040 грн - сума заборгованості за процентами.
Після відступлення права вимоги, відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора.
14.04.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій зазначено, що між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 10040 грн, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити.
Згідно виписки з особистого рахунку за кредитним договором №196788 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» станом на 16.04.2025 становить 10040 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000 грн, за процентами в розмірі 8040 грн.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має інвалідність третьої групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду
Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2021 ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 уклали Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №196788 в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 2000 грн на картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами та визнано відповідачем у поданій заяві по суті спору. Отже, кредитний договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Відповідно до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 ТОВ «Займер» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.
Згідно умов Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 21 днів, тобто до 04.07.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Умовами цього договору також передбачено сплату комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п.1.5), а також передбачене право клієнта отримувати інформацію про послуги, які надає товариство (п.3.3.2). Однак умовами цього договоруне визначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з використанням системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, що надаються відповідачу (клієнту) та за які товариством встановлена одноразова комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК)
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку (комісія), пов'язані з використанням системи для дистанційного отримання фінансового кредиту передбачена в розділі п.1.5 Індивідуальної частини договору фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021. При цьому в договорі не зазначений перелік таких додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з використанням системи для дистанційного отримання фінансового кредиту та за які банком встановлена відповідна комісія.
Ураховуючи, що первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.5 Індивідуальної частини договору фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію, пов'язану з використанням системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач у позовній заяві просить стягнути тіло кредиту в розмірі 2000 грн та прострочену заборгованість за процентами, яку він визначив у розмірі 8040 грн, та не заявляє вимог про стягнення комісії, передбаченої п. 1.5 кредитного договору.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Проте позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021.
Згідно виписки з особистого рахунку за кредитним договором №196788 від 14.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за кредитним договором станом на 16.04.2025 становить 10040 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000 грн, за процентами в розмірі 8040 грн.
Згідно умов Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 21 днів, тобто до 04.07.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу.
Вказане узгоджується також з додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021. Графік розрахунків та загальна вартість кредиту.
Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 не передбачено нараховування процентів після закінчення строку кредитування. Окрім цього, докази, що відбулася пролонгація такого строку відповідно до умов договору суду не надані.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2% можуть бути нараховані лише упродовж 21 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 840 грн (2000 х 2% х 21).
Відтак з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 у розмірі 2840 грн (2000 грн тіло кредиту + 840 грн проценти).
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути 10040 грн заборгованості за договором. Суд частково задовольнив позовні вимоги на 28%, (2840 грн / 10040 грн х 100%).
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а тому відшкодуванню підлягає 678,28 грн судового збору (2422,40/100х28%) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 339,13 грн (678,27 грн/2), решта судового збору в сумі 339,13 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно матеріалів справи ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 29.12.2023 уклало договір про надання правової допомоги з адвокатом Пархомчуком С.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; додаткової угоди №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; акту про отримання правової допомоги з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Пархомчуком С.В. та розрахунком їх вартості;
рахунку №11.08.2025-34 від 11.08.2025 на оплату послуг в розмірі 10500 грн; платіжної інструкції №39498 від 11.08.2025 на суму 10500 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав.
Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи значення даної справи для відповідача та клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що витрати на правничу допомогу позивача мають становити 1000 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням вимог позивача на 28%, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимогв розмірі 280 грн (1000:100% х28%).
Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №196788 від 14.06.2021 у розмірі 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) гривень
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158) 619 (шістсот дев'ятнадцять) гривень 13 копійок судових витрат.
Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» з державного бюджету 339 (триста тридцять дев'ять) гривень 13 копійок судового збору, сплаченого при поданні позову на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Хмел.обл/Нетішин.мтг/22030101, р/р UA288999980313151206000022743, код 899998) в АТ КБ «ПриватБанк» згідно платіжної інструкції № 3 8780 від 21.05.2025.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 14.08.2025.
Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК