Справа № 680/391/25
2-о/680/28/25
14 серпня 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
представника заявника - адвоката Солов'я О.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
установив:
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в якій просила встановити факти, що мають юридичне значення від яких залежать виникнення спадкових прав, а саме: факт постійного спільного проживання спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , на момент його смерті та відсутності інших осіб, які проживали разом із ними; факт постійного спільного проживання спадкоємця ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на момент його смерті та відсутності інших осіб, які проживали разом із ними.
В обґрунтування заяви вказала, що з 16 серпня 1970 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 . У них народився син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7 .
Вказує, що вона ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були однією сім'єю. 25 жовтня 1996 року виконавчим комітетом Новоушицької селищної ради народних депутатів видано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на частину вказаної квартири.
Вона та син ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали разом із померлим постійно, і залишились проживати разом і надалі, тому в силу вимог ст. 524,529,549 ЦК УРСР є такими, що прийняли спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_4 . На час смерті останній проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на частину квартири за АДРЕСА_2 . На момент смерті сина вона проживала разом із ним постійно, заяви про відмову від спадщини не подавала.
Будучи спадкоємцем за законом, заявник вирішила реалізувати свої спадкові права та звернулась до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка та сина, проте їй було відмовлено у зв'язку з неможливістю визначення останнього місця реєстрації ОСОБА_4 та встановлення кола осіб, які були зареєстровані разом із ним на день його смерті, а також по причині неможливості визначення останнього місця реєстрації ОСОБА_5 та встановлення кола осіб, які були зареєстровані разом із ним на день його смерті.
Представник заявника - адвокат Соловей О.В. у судовому засіданні 02 липня 2025 року заяву підтримав з підстав, викладених у ній. Також пояснив, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , який на час його смерті був неповнолітнім, а відтак прийняв спадщину після смерті батька. У подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні 02 липня 2025 року вимоги заяви визнала, водночас пояснила, що заявник ОСОБА_2 є її матір'ю, ОСОБА_5 - батьком, ОСОБА_4 - братом. Вони всі разом постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Після одруження у 1995 році вона переїхала проживати у с. Іванівка, а всі інші члени сім'ї - залишились проживати там же. У 2003 році помер батько. З 2004 року мати поїхала на заробітки до Італії, де працювала офіційно. На даний час мати також там знаходиться. Періодично один - два рази на рік мати приїздить до України. Брат проживав сам, на той час шлюб із колишньою дружиною був розірваний. ОСОБА_3 є сином брата. На час смерті брата мати також проживала в Італії та на похованні не була присутня.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, причини неявки не повідомив.
Процесуальні дії у справі
17 червня 2025 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання представника заявника про витребування доказів та виклик свідків.
02 липня 2025 року задоволено клопотання представника заявника, в судовому засіданні оголошено перерву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Даними паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 26 березня 1975 року (арк.спр.6).
Даними паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , з 16 грудня 2003 року (арк.спр.7).
Даними паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 05 травня 1999 року до 07 квітня 1999 року (арк.спр.8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1970 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб (арк.спр.10).
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (арк.спр.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк.спр.11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк.спр.12).
Даними свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 1996 року підтверджується, що квартира за АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (арк.спр.13).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та розмір платежів за ЖКП від 29 жовтня 1997 року, та довідки за № 2462, виданої Новоушицькою селищною радою 27 жовтня 1997 року до складу сім'ї (квартира за АДРЕСА_2 ) входили: ОСОБА_4 - наймач, ОСОБА_2 - мати, ОСОБА_5 -батько, ОСОБА_8 - сестра (арк.спр.14,17).
Відповідно до довідки №3644117, виданої 5 червня 2025 року начальником ЦНАП Новоушицької селищної ради Дворською І.В., ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 (арк. спр. 18).
Згідно з повідомленням № 148 від 13 травня 2025 року начальника ЦНАП Новоушицької селищної ради Дворської І.В. даними щодо місця реєстрації місця проживання ОСОБА_5 Новоушицька селищна рада не володіє, оскільки у селищі міського типу погосподарський облік не вівся, відповідно до інструкції ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державної служби статистики України №56 від 11 квітня 2016 року, а домова книга у власника будинку відсутня (арк.спр.19).
Спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заведені, що підтверджується повідомленнями нотаріуса (арк. спр. 31-34).
Заявнику нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що неможливо визначити останнє місце реєстрації ОСОБА_4 та встановити коло осіб, які були зареєстровані разом із ним на день його смерті, про що свідчить постанова нотаріуса від 27 травня 2025 року (арк. спр. 16).
Заявнику нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 у зв'язку із тим, що неможливо визначити останнє місце реєстрації ОСОБА_5 та встановити коло осіб, які були зареєстровані разом із ним на день його смерті, про що свідчить постанова нотаріуса від 27 травня 2025 року (арк. спр. 15).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_2 вказала, що є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_5 та сина ОСОБА_4 , що було встановлено судом під час розгляду справи.
Підставою для звернення до суду слугувало те, що надані нотаріусу документи не давали можливості встановити зареєстроване місце проживання спадкодавців на час їх смерті, а також коло осіб, які були зареєстровані з ними на час їх смерті у зв'язку із відсутністю відомостей у Новошицькій селищній раді та відсутності домової книги на квартиру АДРЕСА_2 .
Цивільні відносини у цій справі виникли як до набрання чинності Цивільним кодексом України, а саме щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , так і після набрання чинності ЦК України - щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , тому застосуванню підлягають як норми ЦК УРСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI так і норми ЦК України 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Стаття 526 ЦК УРСР передбачала, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Положеннями статті 549 ЦК УРСР визначалось, що діями, що свідчать про прийняття спадщини є: якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ N 18/5 від 14.06.94).
Отже, положеннями ЦК УРСР було визначено що спадщина приймається шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном або шляхом подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Натомість нормами статей 1268 та 1269 ЦК України визначено два способи прийняття спадщини, - шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, спадкоємець не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК) та шляхом подання заяви про прийняття спадщини у випадку, якщо на час відкриття спадщини спадкоємець не проживав постійно із спадкодавцем (ст. 1269 ЦК).
Водночас положеннями частини четвертої статті 1268 ЦК визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем (п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 03.03.2004 N 20/5).
У п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Суд установив, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадкоємці із заявами до нотаріуса про прийняття спадщини не звертались, спадкові справи після їх смерті не заведенні.
Дослідженні судом письмові докази, а також показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджують, що місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на час їх смерті була квартира АДРЕСА_2 , та останні володіли частками у праві приватної власності на вказану квартиру.
Також дослідженні докази засвідчують, що на час смерті ОСОБА_5 разом із ним проживали дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 , які залишились проживати у цьому ж житлі. Вказану обставину визнала та підтвердила заінтересована особа ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично вступили у володіння або управління спадковим майном - часткою у квартирі, оскільки у подальшому управляли, користувались спадковим майном, підтримували його в належному стані, сплачували комунальні послуги тощо.
Отже, суд вважає, що є доведеною обставиною прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Оскільки метою встановлення юридичного факту є реалізація спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , яка унормована положеннями ЦК УРСР, що не було враховано заявником при визначенні способу захисту, належним способом захисту прав, який застосовується судом, є встановлення факту прийняття спадщини.
Натомість факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 на час його смерті в ході судового розгляду не підтвердився.
Так частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи у санаторії тощо).
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).
Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суд має досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.
ОСОБА_4 відповідно до даних паспорта громадянина України та довідки №3644117, виданої 5 червня 2025 року був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , з 16 грудня 2003 року та до дня смерті. Вказану обставину підтвердили заінтересована особа ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Даними паспорта ОСОБА_2 підтверджується, що місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 березня 1975 року.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що у 2004 році мати ОСОБА_2 поїхала до Італії на роботу, і досі там знаходиться. На час смерті ОСОБА_4 мати також перебувала в Італії та не була присутня на похованні брата.
Ці обставини не заперечувались представником заявника, а також підтвердженні показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_9 вказала, що в період з 2007-2017 років вона переїхала з смт Нова Ушиця у село. Інколи коли вона приїздила зустрічала ОСОБА_6 , а інколи ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_6 проживав у квартирі до своєї смерті. Щодо проживання у квартирі ОСОБА_11 свідок не могла чітко повідомити, лише зазначила, що вона інколи її бачила.
Отже, показання вказаних свідків достовірно не підтверджують обставину постійного проживання ОСОБА_2 разом із її сином на час відкриття спадщини.
Відтак суд вважає, що заявник не підтвердила факт постійного спільного проживання разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.
У зв'язку із вищезазначеним, вимога щодо встановлення факту відсутності інших осіб, які проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті не породжує для заявника жодних юридичних наслідків, тому також не підлягає задоволенню.
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, заява підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 4, 76-80, 89, 263, 265, 273, 315-319 ЦПК України, суд
ухвалив:
Частково задовольнити заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , яка мала місце 25 січня 2003 року та відсутності інших осіб, які проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті.
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП- НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП- НОМЕР_3 .
Суддя А. О. Олійник