Справа № 676/2057/25
Провадження № 2/674/507/25
іменем України
14 серпня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: м. Київ Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 18053,01 грн),
До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВ "ФК "ЕЙС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18053,01 грн за кредитним договором № 135728 від 29.03.2024 (далі - кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн, зумовлені судовим розглядом вказаних позовних вимог.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов'язковості умов укладених договорів, обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не надіслав.
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з позовом позивач подав клопотання про витребування доказів від АТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року справу передано за підсудністю до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача витребував інформацію від АТ КБ "ПриватБанк".
АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали суду надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на картковий рахунок якої 29.03.2024 зараховано кошти у сумі 21,35 грн згідно з транзакцію № 1386551105, фінансовим номером телефону за картковим рахунком є номер телефону НОМЕР_3 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС"» (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 135728 від 29.03.2024 (далі - кредитний договір) на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до підписаного сторонами графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 17 648,00 грн на 184 дні з фіксованою процентною ставкою 0,10% річних відповідно до умов договору та можливістю стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту у разі невиконання умов договору.
Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору, загальна сума кредиту у сумі 17648,00 грн надається у такому порядку: 14979,45 грн - для погашення заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 128123 від 15.01.2024; 21,35 грн - на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_4 ; 2647,20 грн - шляхом погашення заборгованості відповідача за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 кредитного договору.
Відповідач отримала обумовлені кредитним договором кошти 29.03.2024 на банківську картку № НОМЕР_4 , реквізити якої самостійно вказала первісному кредитору.
Вказаний вище кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В реквізитах договору вказаний номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_3 .
У результаті невиконання умов кредитного договору у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 18053,01 грн, з яких: 17648,00 грн заборгованість за тіло кредиту; 4,01 грн заборгованість за несплаченими відсотками; 401,00 грн заборгованість за комісією.
Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором ТОВ "ФК "ЕЙС" (далі - позивач) на підставі договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024.
Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем відповідного договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Згідно з інформацією АТ КБ "ПриватБанк", отриманою на виконання ухвали суду, відповідач має відкриті рахунки у цьому банку та на них, з огляду на інформацію про операції на рахунку, були переказані кошти, обумовлені кредитним договором. Фінансовий номер телефону відповідача відповідає номеру телефону, вказаному в реквізитах кредитного договору.
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» (далі Закон про споживче кредитування), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із позицією відповідача, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Згідно зі статтею 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері врегульовано Законом про споживче кредитування.
Так, пунктом 1-1 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до пункту 7-1 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов'язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 цього Закону.
Частиною першою статті 18 Закону про споживче кредитування визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов'язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (частина третя статті 18 Закон про споживче кредитування).
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити з огляду на таке.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, який укладений в електронному вигляді, внаслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклала із первісним кредитором кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, як того вимагає кредитний договір і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Як вже зазначалось, відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін. Як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би переказані відповідачу.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією з обслуговуючого банку АТ КБ "ПриватБанк", відповідачу були переказані кошти на виконання укладеного нею кредитного договору. Отже, відповідач отримала кредитні кошти та була зобов'язана їх повертати на умовах та у строк, що передбачені кредитним договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України, Закону про споживче кредитування позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Юридичні особи, які укладали кредитний договір з відповідачем, є фінансовими установами та мають відповідні свідоцтва. Позивач, якому були передані за договором факторингу права вимоги до відповідача за кредитним договором, також є фінансовою установою.
Проаналізувавши зміст договору факторингу, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до вимог статей 512, 514 та 516 ЦК України, статті 18 Закону про споживче кредитування була правомірно передана позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконала у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та позов слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір стягується із відповідача.
Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об'єм та характер наданих послуг, їх складність, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Вказана сума на думку суду є об'єктивно обґрунтованою, доказів протилежного сторонами до справи не надано.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 512, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 135728 від 29.03.2024 у сумі 18053,01 грн, з яких:
- сума заборгованості за основною сумою боргу - 17648,00 грн;
- сума заборгованості за відсотками - 4,01 грн.
- сума заборгованості за комісією - 401,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати у сумі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" суму витрат позивача на правничу допомогу за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді в сумі 7000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: м. Київ Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2025 року.
Суддя Д.Т. Барателі