Справа №686/11641/25
Провадження №2/672/489/25
14 серпня 2025 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банку» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку». 18.07.2024, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ155101321019 щодо надання кредиту в розмірі 20000 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту). Однак всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умови договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості в розмірі 27457,84 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь..
Ухвалою суду від 06.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банку» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку».
18.07.2024, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір АВН0СТ155101321019 щодо надання кредиту в розмірі 20000 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).
До позовної заяви позивач додав копії паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А- Банк» від 03.10.2023, заяву щодо встановлення кредитного ліміту від 03.10.2023, заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101321019 від 18.07.2024 щодо надання кредиту в розмірі 20000 грн строком на 24 місяці з 18.07.2024 по 18.07.2026 включно зі сплатою процентів у розмірі 75% на рік, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», таблицю обчислення загальної вартості кредиту, меморіальний ордер № TR.37428505.31800.5394 від 18.07.2024 про видачу ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20000 грн., виписку по кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101321019 від 18.07.2024 станом на 28.04.2025 заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором не погашена, загальна сума боргу становить 27457грн.84 коп., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 17896,93 грн., заборгованості за процентами - 8731,58 грн., заборгованості за пенею - 829,33 грн.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент-Банк»)
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи підтверджують факт отримання відповідачкою передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем, та на те, що відповідачка в односторонньому порядку не виконує договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення заборгованості з відповідача пені за кожен день прострочення зобов'язання в розмірі 829,33 грн., суд не вбачає за можливе стягнути із відповідача вказану суму за вищезазначений період часу виходячи із такого.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість стягнення пені в розмірі 484 грн. 74 коп.
Суд не погоджується з позицією представника позивача щодо можливості стягнення пені з відповідача виходячи з такого.
Так в позовній заяві представник позивача посилається на п.6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування» як на підставу можливості нарахування пені з відповідача. Вважає, що на договори кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцяти денного дня включно з дня набрання чинності Закону №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», вимога пункту 6 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
Однак вищевказані норми суперечать нормам права, які визначені в п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до п.1-3 ч.2 ст.19 ЗУ «Про правотворчу діяльність», з урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно ч.2 ст.66 ЗУ «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Отже, враховуючи факт наявності у вищевказаних нормах права колізії між кодексом та ЗУ «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку про необхідність застосування в даній цивільній справі саме норм Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог - позов було задоволено у процентному відношенні на 96,98 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2349,24 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України,
Позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 26628,51 гривень (двадцять шість тисяч шістсот двадцять вісім грн.51коп.), яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 17896,93 грн., заборгованості за процентами - 8731,58 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені позивачем судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у сумі 2349,24 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, місце знаходження: вул. Батумська, буд. 11, м.Дніпро, 49074).
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Е.Пономаренко